Видобутком торфу у світі займаються ще з початку 12 століття. У країнах північно-західної частини Європи (зокрема, у Нідерландах та Шотландії) його активно використовували для опалювання будинків. В Україні ця корисна копалина стала популярною у 18 столітті, але у промислових масштабах видобувати торф почали лише на початку 20 століття. Далі на kyiv.name.
Особливість видобування торфу
Видобутком торфу займаються за кількома технологіями. Найпростішим та найстарішим є різальний метод. У цьому випадку торф, який залягає на поверхні місцевості, ріжуть вручну у формі невеликих цеглин. Однак у процесі розвитку технічного обладнання, цей процес був практично витіснений механізованими методами. Серед методів, під час яких використовується спеціальна техніка, популярними є фрезерний та екскаваторний (грудковий).
Відповідно до технології першого методу, цикл збору торфу проходить такі етапи як фрезерування, ворушіння та валкування. Тут значну роль відіграють погодні умови, адже потребують наявності сонця для просушування сировини до необхідної вологості.
Під час видобування екскаваторним методом торф, знятий з поверхні, проходить через спеціальний комбайн та невеликими брикетами викладається на землю.
Попри наявність більш сучасних методів видобутку, на великій кількості родовищ торфу досі використовують застарілу техніку. Тобто модифікація у цій промисловості відбувається повільно.
Варто зауважити, що видобування торфу, як і будь-якої іншої корисної копалини, це процес складний як у юридичному, так і в екологічному плані. Адже в умовах розвитку ринкової економіки та наявності незаконних способів збагачення, видобування торфу не завжди відбувається із дотримання всіх необхідних вимог та наявності дозволів. У цьому випадку також виникає загроза погіршення екологічному стану навколишнього середовища.
Якщо корисна копалина видобувається неконтрольовано, то це може спричинити додаткове зниження рівня води. Це, своєю чергою, спричиняє зневоднення торфу. Як результат, виникають пожежі. Але з іншого боку, невидобування торфу теж має негативні наслідки. Як вважають вчені, у цьому випадку погіршується стан атмосферного повітря.
Яка ситуація з видобутком торфу на Київщині?
Київщина є досить багатою на видобуток торфу, що спричинено сприятливими кліматичними та природними умовами для його утворення. Досить багато болотистих місцевостей, більшість яких утворилися на місці старих річіщ.
За підрахунками вчених, поклади торфу на Київщині становлять понад 37 млн тонн. При цьому балансовий запас цієї корисної копалини в Україні має обсяг у понад 840 млн тонн.
Практично всі офіційні місця видобування торфу до 2020 року належали дочірнім компаніям державного підприємства “Київторф”. До цієї структури входили такі організації, як “Рожниторф” у Броварському район, “Стареторф” у Бориспільському районі, “Кодраторф” і “Гавронщинаторф” у Макарівській громаді, “Обухівторф” в Обухівському районі, “Димерторф” у Вишгородському районі. Окрім того, до ДП “Київторф” належали підприємства, які видобувають торф на Черкащині та Полтавщині. Деякі з цих родовищ розроблялися ще з 1920-х років, а площа видобутку перевищує 100 га.
Торф не є популярною корисною копалиною для опалення. Але його активно використовують як добриво у сільському господарстві.
Разом з цим, собівартість енергії, яке може утворити торф у кілька разів менша за вартість, яку складає видобуток такого ж об’єму кам’яного вугілля чи природного газу. Це є логічно, тому що видобування торфу відбувається зазвичай поверхнево або у невеликих кар’єрах. Водночас, щоб дістати інші корисні копалини, необхідно бурити свердловини чи будувати шахти. За підрахунками науковців, 78 тонн торфобрикету замінює 36 тисяч кубів газу.