Київ завжди славився європейською архітектурою, красивими краєвидами та великою кількістю зон для відпочинку. Саме тому місцевим мешканцям завжди подобалось гуляти містом та відвідувати різні місця. Наприкінці XIX століття у Києві відбувалося активне будівництво будинків, будівель культури, парків… Деякі з них стали дуже популярними. Кияни постійно ходили туди у вільний час. Згодом це стало справжньою традицією. Далі на kyiv.name.
Купецький сад
Гуляючи у центрі міста, кияни любили пройтися у Купецькому саду вздовж Володимирського узвозу. Він існує й нині на тому самому місці, але тепер називається Хрещатицький парк. Наприкінці XIX століття на його території були створені різні зони відпочинку, де можна було побути наодинці та помилуватися красою природи та міських пам’яток, а також весело провести час.
У 1889 році тут було збудовано «вокзал». Так кияни називали місцевий літній клуб, де була сцена, місця для глядачів та ресторан поблизу. Вони з задоволенням проводили там вечори, слухали музику популярних у ті роки виконавців і музичних оркестрів. В день вхід у парк був платним, а ввечері коштував 40 копійок.
Пізніше у Купецькому саду був побудований літній театр під відкритим небом, в якому для мешканців міста показували вистави відомих українських драматургів та режисерів, наприклад, Карпенка-Карого, Саксаганського. Також тут було створено оглядовий майданчик навколо великої кількості квітів, скульптур та садових доріжок. В цьому місці кияни милувалися міськими пейзажами, спілкувалися на лавках, відпочиваючи на природі.
Труханів острів
Наприкінці XIX у Києві з’явився перший пляж на Трухановому острові. Він був справжньою знахідкою для тих киян, які не мали дачі. У спекотні дні вони любили приходити сюди з сім’ями та друзями, щоб поплавати у прохолодній воді. Для них були побудовані жіночі та чоловічі купальні з дерев’яними стінами. Кожного літа це місце відвідувало сотні людей. Для того щоб зробити більш різноманітним їх пляжний відпочинок, місцевий торговець Гінтовт відкрив ресторан. Там подавали молочні продукти, пиво, закуски. Пізніше він почав надавати послугу оренди човнів, які перевозили киян з лівого берега на правий за 5 копійок.
Наприкінці ХІХ століття в основному люди лише купалися в воді чи каталися на човнах. В 1898 році тут з’явився яхт-клуб. З того часу Гінтовт значно підвищив ціни на всі послуги для відвідувачів Труханового острова, після чого їхня кількість значно скоротилася. Але, незважаючи на це, багато хто з них продовжував відпочивати в цій зоні відпочинку і милуватися міськими краєвидами біля річки Дніпро. Через кілька років це місце залишилося популярним серед мешканців Києва, які хотіли провести декілька вільних годин на пляжі.
Цирк Петра Крутікова
Сотні років тому кияни так само любили розваги у місті. Вони з задоволенням відвідували цирк, який заснував Петро Крутиков — син генерала та дресирувальник-самоучка. Йому дуже подобалося займатися дресируванням коней. Одного разу він вирішив зробити це своєю професією. Петро продав батькову спадщину і відкрив один з найбільших і сучасних цирків у Європі.
У цій цегляній будівлі з полотняним куполом киян розважали змаганнями з боротьби, клоунадами, виступами з дресесованими тваринами та фокусами. Репертуар цирку постійно оновлювався. Також сюди часто приїжджали виступати актори з інших країн, тому київський цирк став дуже популярним.
Зал цирку був розрахований на 2000 осіб. Там було дуже комфортно, оскільки кожен відвідувач сидів на окремому кріслі. До того ж, зал був оснащений паровим опаленням, освітлюючими пристроями, сценою, декораціями і великим скляним куполом. У фойє на підлозі був паркет, де знаходився гардероб. Жителі Києва приходили до цирку на виступи Крутікова та інших артистів. За кілька років відвідуваність цирку значно збільшилася, оскільки там почали виступати оркестри, письменники та оперні виконавці.
Парк Тараса Шевченка
Понад 100 років тому улюбленим місцем молоді та людей старшого віку став парк Тараса Шевченка. Він знаходиться в самому центрі міста, тому там завжди було шумно та людно. Ідея створити цей парк виникла у міських чиновників у 1860 році. З того часу там традиційно почали відпочивати кияни та весело проводити час. Вони дивилися фільми, співали пісні, грали в шахи, влаштовували поетичні вечори. Незабаром цей парк став улюбленим місцем культурного відпочинку для мешканців столиці та зустрічей студентів біля червоного корпусу університету ім. Тараса Шевченка.
По всій території парку знаходиться багато широких алей та лавок, а також визначних пам’яток. Після відкриття парку в 1939 році там були встановлені пам’ятники засновнику університету Миколі I та видатному українському письменнику Тарасу Шевченку.
Боярка
Наприкінці XIX століття найпопулярнішою базою літнього відпочинку була Боярка, яка знаходиться в 21 км від Києва. Туди часто їздили кияни, щоб відпочити від активного ритму життя у місті та побути на природі. Вони добиралися туди на поїзді. Мало хто міг дозволити собі поїздку за місто. Проїзд коштував 24 копійки, як 1,5 кг м’яса на той час. Щоб киянам не було нудно під час очікування прибуття поїзда, співробітники вокзалу влаштовували для них двічі на тиждень безкоштовні концерти.
Люди слухали музику, деякі навіть танцювали і співали на вокзалі поки на станцію їхав поїзд. Це покращувало їм настрій та сприяло цікавому проведенню часу перед поїздкою.
У Боярці було більше 100 дач, які заздалегідь орендували кияни. Ціна 3-кімнатного будинку становила приблизно 150 рублів. Це було дорого, тому дозволити собі відпочити за містом у цьому селищі могли хіба що тільки багаті люди. Багатьох охочих провести тут декілька днів приваблювали затишні місця серед природи. Наприклад, ліс і ставок, у якому можна було покататися на човнах. Також у цьому селищі було водоймище та зони для прогулянок з гарними краєвидами. Це тихе, затишне та гарне місце ідеально підходило для відпочинку на природі.
