Пам’ятник в лісі. Несподівана знахідка в Дарницькому лісі, нагадує про страшні події

У Києві можна знайти багато монументів, що нагадують про тяжкі наслідки Другої Світової Війни. Про деякі знають і пам’ятають як жителі міста, так і світова спільнота, а деякі події зникають, залишаючи лише скромні нагадування про жахи історії. Одним з таких нагадувань є пам’ятник в’язням Дарницького концентраційного табору, що загубився в хащах Дарницького лісу. Шматок лісу затиснутий між залізницею, яка відділяє його від району Рембази та промисловою зоною, де кипить робота фабрик, приховує історію, що студить кров у жилах і про яку багато хто поспішає забути, пише kyiv.name.

Дарницький концтабір, історія Stalag 339 Kiew-Darniza

У середині 1941 року німецькі війська почали наступ на території СРСР, просуваючись в сторону Москви та Санкт-Петербурга. Приблизно через три місяці від початку наступу, німецькі війська увійшли в Київ і на більш ніж два роки окупували столицю УРСР. За цей час були побудовані два концентраційних табори – відомий Сирецький (поблизу урочища Бабин Яр) і практично забутий Дарницький.

Лівий берег тримав оборону до 20 вересня 1941 року, але під натиском добре озброєних німецьких військ здався. Після чого оперативно був створений сумнозвісний табір для військовополонених Kiew-Ost. Спочатку він виконував функцію перевального пункту, оскільки перебував поблизу від розв’язки залізничних колій. Але вже в січні 1942 року став стаціонарним табором смерті та був перейменований в Stalag 339 Kiew-Darniza.

Серед густого лісу на могутні сосни швидко натягнули колючий дріт і поставили кілька будівель для персоналу, територія табору займала за приблизними підрахунками півтора квадратних кілометра. Піклуватися про виживання полонених намагалися місцеві жителі, які ризикуючи життям перекидали через огорожу невелику кількість їжі. Перші п’ять днів існування Дарницького табору, ув’язнених не годували та не поїли, тому вся трава і навіть соснова кора по периметру були з’їдені в спробах вижити. Тільки на 6 день німці організували харчування юшкою з буряка, яку давали тільки раз на день. До моменту звільнення Києва в Дарницькому таборі загинуло від 68 до 130 тисяч полонених, зокрема від голоду, дизентерії та замерзнувши на смерть.



Поруч з Дарницьким концтабором, був розміщений табір трохи менше, так званий “Дарницький лазарет”. Звели його в кінці 41 року на території вагоноремонтного заводу, який на той момент не функціонував, і позначали як Stalag 384 – табір лазарет для тяжкохворих і поранених. Перевагою цього місця було те, що у бранців був дах над головою і рідка просяна каша в якості їжі. Дбали про хворих і поранених полонені лікарі, але ні бинтів, ні ліків не надавали, тому виживання тут було волею випадку.


Через кілька місяців існування Дарницького табору, в кінці 41-го року, зневірені в’язні спробували зробити масову втечу. З 16 тисяч людей, що перебували на той момент в таборі втекли тільки 4 тисячі, а інших піддали масовому розстрілу. Але вже в найближчі кілька тижнів табір знову був переповнений.

Дарницький концентраційний табір проіснував до вересня 1943 року й за весь час став тимчасовим або вічним притулком 300 тисяч полонених. Коли шальки терезів схилилися на бік Червоної армії, німці терміново перевезли полонених, що на той момент були у таборі до Бердичева, попутно спаливши кілька бараків разом з людьми. За приблизними підрахунками згоріло живцем близько 3 тисяч осіб.

Встановлення меморіалу в лісі

У 1968 році на місці, де знаходився концентраційний табір звели меморіал пам’яті загиблим в Дарницькому концентраційному таборі. Проєкт реалізовували скульптор Зноба В.І., а також архітектори Малиновський О.І. і Москальця Ю.Б. 

Центральною частиною меморіалу виступає п’ятиметровий масивний пам’ятник до якого веде лісова стежка. На початку цієї стежки стоїть меморіальний камінь з написом, який говорить: “У цьому лісі восени 1941 року гітлерівцями був організований концентраційний табір. Жорстокий режим, голод, холод, хвороби, постійні розстріли привели до масової загибелі в’язнів. У Дарницькій землі досі лежать сотні тисяч жертв фашизму. Вам, невідомим полеглим, вічне безсмертя … “.  І поруч холодить душу залізний стовп з колючим дротом, які символічно позначає місце входу на територію колишнього табору. Зліва від пам’ятника, укрита в заростях, бетонна плита з символічними надгробками.

У 2006 році за розпорядженням уряду меморіал був доповнений хрестом з чорного мармуру. Попри віддалене розташування від житлової частини масиву, до меморіалу досі приходять люди, щоб покласти квіти та вшанувати пам’ять загиблих. Школярі з довколишніх шкіл приїжджають 22 червня разом з класними керівниками, для ознайомлення з історією цього місця та іноді допомагають прибрати територію від наслідків пікніків і посиденьок, які не гребують проводити деякі місцеві жителі.

Як дістатися до меморіалу

Швидше за все ви зможете потрапити до меморіалу жертвам Дарницького концентраційного табору, від станції метро Червоний Хутір, під’їхавши декілька зупинок на 51 або 63 автобусі. Виходити на зупинці академіка Горбунова. Між автобусним парком і Дарницьким заводом ЗБК проходить вулиця Горбунова, пройшовши по якій ви уткнетеся в залізну дорогу і перехід через неї. Відразу за переходом починається вулиця Зрошувальна, вийшовши на яку зліва ви побачите поворот з покажчиком “До пам’ятника”. Асфальтована дорога через 5 хвилин переходить в лісову стежку, яка і виведе вас до меморіалу.

Інший варіант, під’їхати до тієї ж зупинки на 29 трамваї від метро Бориспільська. А якщо ви прямуєте до меморіалу з боку метро Дарниця, то можете сісти на 22 трамвай, який йде від метро Чернігівська і доїхати прямо до зупинки “завод ЗБК”. Дали по тій же вулиці Академіка Глушкова, через залізничні колії та занурюйтесь у ліс.

Пам’ятати про події, які змінили світ і людей, шанувати пам’ять про загиблих важливо і сьогодні. Адже тільки так ми можемо не допустити повторення жахливих подій, що забрали мільйони невинних життів. Меморіал у лісі, тим і вражає, що на галявині спокійного і зеленого лісу, серед щебетання птахів і тиші, в землі спочивають десятки тисяч безіменних загиблих. І випадкова людина у пошуках місця для прогулянки може випадково натрапити на величний монумент, що позначає цю братську могилу.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.