У віршах та піснях річку Дніпро не просто так називали великою та могутньою. Цьому є історичне підтвердження. У XX столітті її рівень води піднявся більш ніж на 10 метрів. Тоді кияни пережили повінь у районах Подолу, Куренівки та біля дніпровських островів. Як сталося це природне лихо і що було після цього далі на kyiv.name.
Чому і коли рівень води у Дніпрі перевищував допустиму норму?
Давним-давно ріка Дніпро кілька разів виходила з берегів. Коли часто йшли дощі або танув лід, кількість води в протоках цього водоймища перевищувала норму. Киянам, які жили на пагорбах, це не завдавало жодної шкоди. А от мешканцям Подолу та Куренівки прийшлося пережити 16 великих повеней та 2 катастрофічні. Останні були у 1845 та 1917 роках. Внаслідок підвищення рівня води сталося затоплення 700 будинків. Тоді багато киян були змушені переїхати в інші райони міста, де можна було дешево купити ділянку землі чи житло. Але після цього повені не скінчилися.
Наймасштабніше з усіх попередніх сталося 1931 року. Воно відбулося через те, що середня норма опадів була перевищена в деяких протоках на 40 %, а в інших і на 80 %. Потім почалася зима і відбулося глибоке промерзання ґрунту. Коли лід почав танути, рівень води ще більше піднявся внаслідок частих весняних злив.
Невдовзі стало очевидно, що у Києві відбудеться найбільший повінь. На це не очікували навіть метеорологи, які дали інший прогноз щодо кількості опадів. Тоді міська влада дала наказ створити надзвичайну комісію для боротьби з наслідками повеня. Головним завданням було вберегти від затоплення 2 електростанції, які забезпечували електроенергією більшу частину міста. Також працівники комісії (поліцейські, добровольці, курсанти військових училищ) здійснили мобілізацію населення.
Повінь у місті: що бачили кияни коли вона сталася?
Згідно з історичними відомостями, після початку найбільшого в історії Києва повеня було зафіксовано найбільший потік води у Дніпрі — близько 23 000 м³/с. Щогодини учасники комісії отримали інформацію про зміну рівня води на вулицях Києва. Іноді він досягав навіть 700-1000 см. Цього було достатньо, щоб легко накривати хвилею людину. Під час повеня під воду пішло багато підвалів та житлових будинків в районах Подолу і Куренівки. Щоб не допустити руйнування важливих об’єктів життєзабезпечення міста, кияни заздалегідь забетонували всі отвори перших поверхів та зміцнювали їх довкола. Також вони слідкували за тим, щоб вода не потрапляла всередину споруд.
Наслідки повені та евакуація киян
Якщо порівняти з нормою, то середнє значення підвищення рівня води становило 600 – 700 м³/с. Це означає, що коли вода вийшла з берегів, вона текла лавиною кілька кілометрів. Водна стихія знищувала абсолютно все на вулицях Подолу та Куренівки: ламала дерева, руйнувала будівлі та топила людей. Щоб врятувати тих із них, які не хотіли їхати з власних домівок перед початком стихійного лиха, учасники надзвичайної комісії переміщалися човнами біля зруйнованих будівель та надавали допомогу постраждалим.
3 травня повінь поступово почала припинятися. Кияни змогли не допустити пошкодження важливих об’єктів життєзабезпечення міста, проте кількість руйнувань все-таки була великою. На затоплених територіях було зруйновано 317 будівель, звідки довелося евакуювати 6 000 мешканців до інших районів Києва.
Коли на вулицях міста залишалося мало води, а течія зовсім припинилася, мешканці міста почали відновлювати все довкола. Мости, дороги, комунальні системи та будівлі довго ремонтували за рахунок коштів з міського бюджету. Тоді на відновлення всіх руйнувань було витрачено величезну суму — 8 млн рублів.
