Феодосій Сергійович Добржанський – видатний біолог та зоолог України, він надзвичайно відомий в Америці й у свій час був одним з передових американських еволюціоністів. Серед біологів та зоологів його називали батьком популяційної генетики або ж “українським Дарвіном”. Далі на kyiv.name.
Популяційна генетика – це наука, яка зосереджена на вивченні еволюції всередині певних популяцій. Вона сформована на еволюційній теорії та генетиці Менделя, тобто за нею все населення вважається відносно замкнутою системою, що означає, що переважна більшість спаровувань відбувається всередині однієї популяції.
Дитинство
25 січня 1900 року у місті Немирів сучасної Вінницької області народився Теодосій Добжанський (згодом під впливом американської культури та англійської мови його ім‘я трішки трансформувалося до сучасного вигляду). У його крові злилися між собою дві культури: польська – від батька, який був зі шляхетського роду та українська – від матері, яка була донькою православного священника і фактично стала першою вчителькою для Теодосія. Навчати його не було важко, засвоював все легко та швидко, гарно говорив російською та німецькою мовами. З дитинства було помітно його потяг до біології, адже він мав власну колекцію метеликів і, мабуть, тоді і вирішив десь на підсвідомому рівні, що його життя буде пов’язане з природою та наукою.
Хоч Феодосій і уродженець Вінниччини, а відомості набув вже в Америці, шлях його як біолога почався в Києві.
Переїзд у Київ
Навчання у гімназії
У 1909 році його родину Добжанських спіткав переїзд до майбутньої столиці, де він поступає до Шостої київської гімназії, або ж Лук’янівської гімназії, будівля якої нині розташована на вулиці Юрія Іллєнка, 81. Там він був єдиним учнем у всьому закладі, який полюбляв і дійсно гарно розумівся на біології. Саме через це вчитель Анатолій Поляков дав Феодосію вільний доступ на користування кабінетом природознавства та мікроскопом, який там стояв.
За своє шкільне життя він двічі разом з другом відвідував Кавказ, з причини свого довготривалого вивчення та дослідження популяцій сонечок, а саме їх мінливості (мінливість – здатність живих організмів набувати нових ознак та вмінь, яких не було в їх предків для більш комфортного існування у зв’язку зі змінами в навколишньому середовищі та індивідуальному розвитку організму). Також, у 17 років Феодосію вдалося описати новий вид цих комах.
Життя в університеті
У 1917 році Добржанський вступає до другого в підросійській Україні університету – Імператорського університету Святого Володимира (нині відомий як червоний корпус Київського університету імені Тараса Шевченка) на природниче відділення фізико-математичного факультету. Там спеціалізувався на кафедрі зоології, де в той час викладав відомий зоолог ХХ сторіччя – Сергій Кушакевич. Саме він перший помітив потенціал Феодосія та почав, так би мовити, підштовхувати його до успішної кар‘єри. Кушакевич познайомив його з науковцями, біологами, професорами Петроградського університету (серед них був і відомий український природознавець – Володимир Вернадський). На жаль, не все в житті Феодосія було так гарно, як би хотілося – у 1918 році помирає батько біолога.
У 1919 році багато науковців зазнавали переслідувань, у зв’язку з чим їм доводилося втікати та тимчасово переховуватися в Києві. В той час лісник Петро Сіверцев добродушно надав свій будинок, який був розташований неподалік Києва, на Дніпрі, Вернадському та ще кільком науковцям, який вони переформатували під Дніпровську гідробіологічну станцію. Звісно тоді Добржанський не був членом наукової спільноти, але в потрібних йому колах спілкування бував: наприклад доставляв їжу на станцію академікам. Там же ж Феодосій знайомиться зі своєю майбутньою дружиною Наталею, яка була донькою лісника Сіверцева.
У 1920 році Добржинського спіткало одразу декілька нещасть. По-перше, в цьому році помирає його вчитель та наставник Сергій Кушакевич. По-друге, закривається університет в якому навчався біолог.
По кар’єрних сходах молодий науковець рухався дуже швидко і тому в період 1919-1923-х років працював одразу у двох місцях: Зоологічному музеї ВУАН та Київському сільськогосподарському інституті при Київському політехнічному інституті (після відокремлення та нині відомий як НУБіП) спочатку асистентом, а потім і лектором.
У 1924 році одружився з Наталею Сіверцевою та вступив до аспірантури в Ленінград (сучасний Санкт-Петербург) до відомого російського генетика – Юрія Олександровича Філіпченка, в якого навчався протягом трьох років, до 1927 року.
Нова ера: життя в Америці
1927 рік – мабуть, найважливіший та найвизначніший у житті Добржанського, адже саме тоді він переїжджає до Америки. Отримавши стипендію Рокфеллера Феодосій вирушає за Атлантичний океан, у Сполучені Штати Америки здобувати освіту біолога і зоолога. На щастя, йому довелося потрапити у наукову лабораторію до генетика Томаса Моргана, який у 1933 році отримав Нобелівську премію “За відкриття, пов’язані з роллю хромосом у спадковості”.
Два роки його праці були дуже плідними, він публікувався у різних журналах та газетах, працював у команді з найвидатнішими біологами та генетиками й робив надзвичайно важливі відкриття, які перевернули світ та тогочасні уявлення про генетику людини.
За два роки його студентська віза закінчила свій строк дії, але повертатися до Радянського Союзу було не найкращим рішенням, адже там він вважався ворогом та зрадником, бо покинув Батьківщину. Саме тому Морган придумав план, який полягав у поїздці Добржанського в Канаду для отримання візи. Так і зробили, але Феодосій без задньої думки обмовився перед американським консулом, що вже два роки працював у Америці, в лабораторії і йому було пред’явлено порушення закону США. «Консул не завдавав собі клопоту замислитися над загрозою, яка нависла над молодим вченим, і відповів черство і коротко: Ви порушили закони Сполучених Штатів, співпрацюючи в лабораторії Моргана і отримуючи платню. Тому позбавляєтеся права на в’їзд в нашу державу. І тут же, аби не слухати більше пояснень відвідувача, десятки яких йому набивають оскому за день, навіть не піднявши очей, з притиском поставив у паспорті штамп» – так відбулося за словами дослідника Івана Корсака. Феодосій про свою проблему змовчав, не розповів Моргану і не просив про допомогу. З часом чутки про Феодосія дійшли до Томаса і той, не втрачаючи ні хвилини, звернувся до президента університету, в якому і знаходилася його лабораторія. За дивним збігом обставин поруч з останнім знаходився тогочасний дійсний президент США, який також одразу ж втрутився у діло і, звісно ж, успішно вирішив його, завдяки чому Феодосій Добржанський повернувся до Америки.
Заслуги в науці
Феодосій Добржанський за свою кар’єру генетика зробив понад 300 відкриттів та написав понад 500 робіт, які в майбутньому надзвичайно вплинули на розвиток цієї науки. У 1935 році він запропонував термін “вид”, яким всі користуються і дотепер, від якого далі йде класифікація з більшим поглибленням ознак індивідів. Своє звання “українського Дарвіна” він отримав завдяки вивченню мутації хромосом видів та проблеми генофондів (генофонд – одиниця розуміння виду, яка складається з усіх генів усіх членів популяції).
Головна праця Феодосія Добржанського – “Генетика й походження видів”, яка перевипускалась ще три рази, адже автор постійно її доповнював новими фактами.
Також Добржанський вніс свою лепту у боротьбу з расизмом, у своїх роботах він писав: “генетична ідентичність і різноманітність є природними феноменами, які не можна скасувати політичними рішеннями (на відміну від рівності й нерівності), а культура — виняткова особливість виключно homo sapiens. … люди мають оцінюватися за особистими якостями та вчинками, а не за приналежністю до тієї чи тієї біологічної чи соціальної групи”.
З 1936 року вів кар’єру професора в різних університетах Америки, став членом Національної академії наук Америки та ще багатьох академій світу.
В Радянському Союзі був визнаний ворогом країни за поширення антирадянської пропаганди, яку організувала США, через що двічі отримав відмову у відвідинах рідних країв.
Останні роки життя
У 1968 році Феодосій дізнається про страшну хворобу, яка оселилася в його організмі – лейкемію. Попри це, генетик продовжує працювати і розвивати генетику.
У 1969 році померла дружина Добржанського, що стало для нього досить сильним ударом.
За його версією єдине громадянство, яке він мав – це громадянство в ”країні науки”. Помер видатний український генетик 18 грудня 1975 року.
