Борис Іванович Балінський – видатний український та південноафриканський біолог. Значних вершин він досягнув як ембріолог (науковці-біологи, які вивчають ембріони різних живих організмів, їх анатомію), ентомолог (вчені, які досліджують комах) та електронний мікроскопіст. Далі на kyiv.name.
Життя до переїзду
Дитинство
Борис Балінський народився 10 вересня 1905 року у Києві. Його сім’я складалась із матері – вчительки біології Єлизавети Радзимовської, батька – викладача історії Івана Балінського, а також молодшого брата – Сергія Балінського. З дитинства батьки привчали своїх дітей любити біологію, історію, українську народну поезію та музику. У зв’язку з тим, що сім’я Балінських була досить фінансово забезпеченою, діти мали англійських гувернанток, які навчали їх всьому. Борис вчився грі у великий теніс, на фортепіано та різноманітним наукам.
Літо брати проводили у свого дідуся по материній лінії – священника Василя Васильовича. Він жив за 80 кілометрів від Києва, у селі Северинівка. Там все вплинуло на зростання любові Бориса до природи, на його подальшу долю як біолога та зоолога. Влітку 1916 року (тоді майбутньому науковцю ще й не виповнилося 11 років) дідусь подарував йому книжку, автором якої був Аксаков, про колекціонування метеликів і, зрозуміло, що звідси й пішла пристрасть Бориса до ентомології.
Навчання
У 1917 році в країні відбулася Громадянська війна. У зв’язку з цим фінансовий стан сім’ї Балінських значно погіршився. В цьому ж році Борис вступає до школи, в якій через нудні уроки природознавства охолов до біології. У своїй автобіографії він написав, що таке знайомство з наукою стало для нього лише великим розчаруванням.
У 1918 році родину спіткало горе: більшовики вбили діда Бориса, Василя Радзимовського, який і прищепив майбутньому науковцю любов до біології.
У 1923 році Балінський вступив до Київського інституту народної освіти (вищий навчальний заклад, який діяв лише в період з 1920 року по 1930 рік, потім розформований на два відділи, які згодом увійшли до КНУ імені Шевченка). Там він потрапляє під крило до Івана Івановича Шмальгаузена – українського зоолога та спеціаліста в еволюційній біології. Під його керівництвом Борис пише свою першу наукову доповідь для студентського семінару про зародки тритонів (після цього і почав поглиблено вивчати ембріологію), робить він це доволі успішно. Потім починає працювати у “Верхній лабораторії” Шмальгаузена і згодом проводить свій перший, науковий дослід. Борис виконував пересаджування зародка вуха ембріона тритона та отримав судження про розвиток кінцівки, яке на базі тогочасних знань вважалося правильним.
У 1925 році Борис Балінський у німецькому журналі опублікував свою першу наукову статтю зі сфери ембріології.
У 1926 році Борис закінчив Інститут народної освіти та вступив до Біологічного інституту імені Федора Омельченка (більш відомий як Біологічний інститут ВУАН або Мікробіологічний інститут). На жаль, через своє походження він не отримував стипендію.
У 1927 році помирає батько Бориса, Іван Балінський, після чого наставнику Шмальгаузену вдається вибороти утримання для свого учня.
Влітку 1927 року прямує до Мурманська, де продовжує поглиблюватися в ентимологію. Після повернення його було назначено на посаду співробітника Біологічного інституту. Також пише декілька наукових брошур (“Інстинкт і мотивація у тварин”, “Корнеплоди і злаки”, “Наші весняні квіти”) на прохання матері Єлизавети, робить це із задоволенням. У грудні цього ж року представляє свою доповідь у Ленінграді на Конгресі зоологів, анатомів і гістологів.
Життя у ролі науковця
У 1928 році Балінський одружується зі своїм інститутським коханням – Катериною Сингаївською. Познайомилися вони на лекціях Шмальгаузена, навчаючись разом.
У 1930 році Борис викладає у Ветеринарному інституті (розформований у 1957 році). У травні того ж року разом зі Шмальгаузеном та декількома науковцями займається організацією 4-го Всесоюзного з’їзду зоологів, анатомів і гістологів, який проводився у Києві.
З 1931 року викладав у Київському університеті (КНУ імені Шевченка), а вже у 1933 році став професором ембріології.
У 1934 році в сім’ї Балінських народився син Іван, який подорослішає та стане південноафриканським та американським зоологом.
У 1936 році Бориса було назначено заступником директора Інституту біології Академії наук УРСР, але фактично він керував ним. Реальним директором був Шмальгаузен, але, через те, що його призначили директором інституту у Москві, виконуючим обов’язки керівника був Борис.
Дружина Балінського, Катерина, яка працювала в Інтитуті біології та в Київському університеті, була принциповим викладачем, через це на неї почали доносити та скаржитися. У зв’язку з цим 22 жовтня 1937 року її було заарештовано. Вислали Катерину в каргопольський табір, де вона змогла вижити лише завдяки тому, що працювала медсестрою у лазареті. У березні 1939 року Катерина вийшла на волю та згодом була поновлена на посаді викладача біології в інституті. Після цього, на радощах, Балінський написав дві монографії: про ембріологію рептилій та порівняльну ембріологію.
У 1940 році Бориса було нагороджено медаллю Ковалевського АН УРСР. У 1941 році – професор Київського медичного інституту (існував до 1992 року).
Життя в Південній Африці
У червні 1941 року, коли на територію України прийшла Друга світова війна, сім’я Балінських знаходилася в Криму. З величезними труднощами вони, проїжджаючи через Харків, дісталися до Києва, який тоді вже був окупований. Там Борис знайшов роботу в Інституті рибництва, який був одним з небагатьох дозволених німцями наукових центрів у столиці. Там він продовжував свою наукову діяльність. Балінський хотів рухатися далі, їхати на Захід, але Катерина не дуже цього бажала.
31 березня 1943 року, після невеликої хвороби, дружина науковця раптово помирає. Борис бере із собою сина, якому було лише 9 років, та маму і їде до Познані. Потім його, як частину Інституту рибництва евакуюють до Марбурга. Згодом, на початку 1945 року, їде до Тюбінгена. Після закінчення війни СРСР починає репатріацію, тому Балінські тікають до Гайдельбергу. Потім Борис стає професором гістології, який у Мюнхені заснувала ООН. Там він знайомиться з Елізабет Штенгель, 15 березня 1947 року вони вже одружилися. Переслідування не зупиняються, тому за допомогою Балінський звертається до знайомого, відомого американського генетика – Феодосія Добжанського, який радить йому посаду в Інституті генетики тварин в Единбурзі (столиця Шотландії).
У 1949 році у новій сім’ї Балінських народилася донька – Гелен. У вересні того ж року Балінський переїжджає до Південно-Африканського Союзу. Там він обіймає посаду викладача на кафедрі зоології у Вітватерсрандському університеті (Йоганнесбург), а вже у 1955 році очолив там кафедру біології.
Після відрядження у США Балінський стає одним із перших, хто запроваджує та розвиває у ПАР електронну мікроскопію. У 1962-1973 роках – президент Товариства електронної мікроскопії ПАР. У 1973 році виходить на пенсію, але не перестає працювати до кінця життя.
У 1988 році закінчив автобіографію. Після здобуття Україною незалежності Балінський відвідував Батьківщину у 1991 році та у 1993 році.
1 вересня 1997 Борис Іванович Балінський помер та був похоронений у ПАР.
Видатна книга Балінського
У 1960 році було вперше опубліковано видатний підручник Балінського “Вступ до ембріології”. Книга набула світового визнання та принесла справжню славу Борису, вона отримала звання найкращого підручника з ембріології у цілому світі. Безліч разів перевидавалася: п’ять англійською, два іспанською та декілька японською та італійською. Балінський висунув у книзі класифікацію морфогенетичних рухів клітин та їх груп.