У сучасному світі дуже легко дізнатись яка за вікном погода, для цього не потрібно визирати на двір. Однак завдяки чому кожен киянин знає, що за вікном буде сніг, дощ або сонячна погода? Далі на kyiv.name.
Що таке метеостанція і коли вона вперше з’явилась на території Києва?
Метеорологічна станція, або метеостанція, – це станція з купою приладів, які допомагають фахівцям чітко дізнатись яка буде погода. Для визначення є багато обладнань, які вказують на певні погодні умови. Всі, звичайно, знають, що таке термометр, але для метеорологів це надважливий прилад, який допомагає точно дізнатись температуру за вікном жителів будь-якого міста, а у нашому випадку саме Києва. Барометр вимірює рівень тиску, гігрометр – вологість повітря, анемометр – швидкість вітру, флюгер – напрямок вітру, а опадомір – кількість опадів. Завдяки кожному з перерахованих обладнань, метеорологи мають змогу кожного дня надавати актуальний прогноз погоди, також їх називають синоптиками. Погодьтесь, що у сучасному Києві важливо знати, що очікувати від погодних умов, оскільки водії автомобілів можуть орієнтуватись яка буде дорога, чи буде затор, а пішоходи прихоплять із собою парасольку, або вдягнуться тепліше.
Але лише уявіть собі, до 1771 року таке явище, як прогноз погоди був далеким від повсякденного розуміння, оскільки тільки у тому році у Києві вперше розпочали спостереження за допомогою метеорологічних інструментів. Але до створення першої метеостанції потрібно було почекати всього сорок один рік, саме у 1812 році у столиці з’явилась перше місце, де спеціалісти могли приблизно прораховувати погоду.
Створення метеорологічної обсерваторії
Ідея про створення метеорологічної обсерваторії з’явилась у 1844 році, у Санкт-Петербурзькій академії наук, і була поставлена задача, що вона повинна розташовуватись саме в Києві при Київському університеті Святого Володимира (сучасний КНУ ім. Тараса Шевченка). Тому у 1848 році, через чотири роки після появи ідеї, рада університету ухвалює розташувати невелику метеорологічну обсерваторію на території Ботанічного саду. І у тому ж 1848 році архітектор Вікентій Беретті отримує наказ від чинного ректора, щодо підготовки проєкту за яким вона буде побудована.
Будівництво зайняло цілих три роки, з 1851 року по 1854 рік, однак тоді вона не відкрила свої двері для допитливих науковців та студентів, оскільки ще рік тривало придбання та розташування необхідного обладнання та укомплектування. Майже місяць, з квітня по травень 1855 року, розпочались випробування, які включали регулярні спостереження, а саме три рази на добу. Офіційне відкриття новобудови відбулось у травні 1855 року. Саме з того року кожного дня метеостанцію відвідували велика кількість знавців та початківців, які покращували свої знання у метеорології та кожного року показники, які видавались за допомогою обладнань, ставали все чіткішими.
Доля закладу
У 1921 році обсерваторія Київського університету увійшла до Української Метеорологічної Служби, яка була створена Радою Народних Комісарів УРСР. Рада університету ніякого впливу на це рішення не мала, оскільки мати особисту та окрему від Укрмету службу погоди було заборонено. У 1925 році її передали у підпорядкування Укрнауки та реорганізовано у магнітометеорологічну обсерваторію, а у 1929 у геофізичну і стала частиною гідрометеорологічної служби УРСР. І цей рік став для університету фатальним, оскільки вчені та адміністрація, які вклали величезну кількість зусиль, щоб розвивати та підтримувати метеорологічну обсерваторію, фактично її втратили й не мали більше ніякого впливу.
Друга світова війна не спричинила великого застою у роботі станції, оскільки роботи припинялись лише на два з половиною місяці, а саме з вересня по середину листопада 1943 року.
Оскільки метеорологічна обсерваторія стала важливою ланкою у житті киян, у 1964 році було побудовано нове приміщення, де науковці надалі могли проводити свої спостереження та досліди, однак стара будівля недовго залишила свій вигляд. У 1992 році у приміщені розмістили інститут радіоекології, згодом вона отримала титул “Архітектурної пам’ятки”, але вже через деякий час була віддана на реконструкцію і перетворена на розважальний заклад.
Безсумнівно, нова будівля, яка була зведена для метеорологічної обсерваторії працює й у сучасному Києві, але те місце, в яке було вкладено багато зусиль і з чого почався шлях київських метеорологів, перестало існувати.
З 1996 року заклад був перейменовано на “Центральну геофізичну обсерваторію”. На її базі кожного року проходять практику студенти які отримують гідрологічну, метеорологічну та екологічну освіту. В архівах обсерваторії збереглось багато даних, які були напрацьовані сотнями науковців, і вони допомагають студентам писати курсові, бакалаврські, кандидатські дисертації та наукові роботи. До складу центральної геофізичної обсерваторії входить багато відділів, які щодня допомагають всій Україні у визначені клімату, радіаційно-екологічного контролю тощо.
Вся робота, яка була зроблена за десятки років з дня початку роботи метеорологічної станції у 1855 році, збережена і продовжує допомагати сучасним науковцям. Важливо, щоб пам’ять про тих, хто розвивав цю науку залишалась, оскільки будівля, з якої все почалось припинила своє існування.