У столиці немає жодної людини, яка хоча б один раз не відвідала Київського зоопарку, і не важливо турист це чи корінний житель. Кожен хоче відчути дитячу ностальгію від сімейних прогулянок, придбання солодкої вати, яка пізніше обліпить кожен міліметр шкіри рук, прохолодного морозива та, якби це не звучало, неповторного запаху зоопарку, який оточує кожного відвідувача. Він не один раз змінював свій вигляд та колекцію. Однак з кожною реставрацією починав виглядати лише краще. І ніколи не можна сказати, що йому понад 100 років. Далі на kyiv.name.
Заснування Київського зоопарку
Київський зоопарк було засновано у далекому 1908 році. Однак ця подія стала визначною не лише для одного міста. На момент започаткування зоопарку Київ входив до складу Російської імперії, і у той час місце, де можна побачити різних тварин, було лише одне. Зоологічний парк, що відкрився у столиці, був другим по всій імперії. Звичайно, існували місцини, де можна спостерігати за декількома видами тварин, вони були у Харкові та Петербурзі, однак жоден з них не дотягував до офіційного звання зоопарку.
За справу з відкриття парку для звірів взялись небайдужі та поважні особи. Вони вважали, що кожен має право займатись важливою справою, і розширення знань про тварин та піклування про них — одна з таких. Зайнялись переконанням Міської думи Київське товариство любителів природи. Вони доклали чимало зусиль, щоб переконати владу у важливості та необхідності заснування саду для тварин. Згодом справа, яка базувалася на просуванні ідеї, окупилась. Міська дума погодила відкриття зоопарку у Києві.
Відкриття зоопарку
21 березня 1909 року Київський зоопарк розпочав своє існування. Місце для відкриття парку було виділене заздалегідь. У 1907 році влада надала ділянку на території Ботанічного саду Київського університету Святого Володимира (сучасний Ботанічний сад імені академіка О. Фоміна).
У перші роки з дня заснування зоопарку звірів було доволі мало, всього 17 видів тварин та птахів. Для розширення колекції у травні 1909 року на вході до парку розташували ящик “Товариства утримання тварин та птахів, які мешкають у звіринці” у який кожен охочий міг пожертвувати кошти на поповнення колекції та утримання парку. Завдяки цим грошам представникам товариства та меценатам установи за пів року вийшло зібрати 115 видів тварин, загальна кількість яких налічувала 398 екземплярів. На цій кількості, звичайно, організація не зупинялась. Тим паче, що меценати, які допомагали розширенню зоопарку, були доволі заможними та відомими особами: цар Микола II, графиня Марія Бродська, Олександр Терещенко, Фрідріх Фальц-Фейн, Владислав Городецький, Сергій Святославський тощо.
Колекція тварин швидко збільшувалась, велика кількість екземплярів були дарунками. Наприклад, принц Олександр та принцеса Євгенія Оденбурзькі подарували зоопарку кавказьких турів. Також свій вклад зробив начальник управління державних уділів Ніл Ліхарєв, який надав оленів. А неймовірно відомий підприємець та меценат Терещенко — великих чорних лебедів. Але у кожній колекції є ексклюзиви, які вважаються найціннішими. У Київському зоопарку таким надбанням були тварини з Туркестану. У Києві ще ніхто й ніколи не бачив таких звірів: очеретяний кіт, рись, гриф, сокіл-балабан тощо.
Зоопарк, звичайно, намагались зробити зручним для відвідувачів. Доріжки залили бетоном, щоб кожен без перешкод міг просуватись та спостерігати за різними тваринами, встановили лавки та клумби. Вхід на територію був безплатний, тому будь-хто міг ходити до великого парку хоч щодня. Однак з кожного правила є винятки, і плата за вхід — не виключення. У святкові дні ставили ціни для придбання квитків: дорослі — 10 копійок, діти — 2 копійки. Звичайно, ці кошти були потрібні для утримання та догляду за тваринами, яких кожного року ставало все більше. Влада надавала гроші на утримання зоопарку двічі на рік, однак загальна сума у 2 500 рублів була нікчемно малою для забезпечення всіх потреб.
Переїзд на нове місце
Кияни могли б ніколи й не побачити зоопарку на сучасному місці, однак кількість звірів швидко зростала, а території ставало все менше. Великих вольєрів не було змоги будувати, тому тих тварини, які могли б не пережити суворої зими відправляли до бараків продовольчого пункту. Також керівники університету почали нервувати, що зоопарк потроху витісняє ботанічну частину саду.
Всі ці причини призвели до того, що опікуни зоологічного парку звернулись до думи з проханням на виділення нової території. Місцина повинна була бути значно більшою, а територія не забудованою. Влада розуміла, що опиратись немає сенсу, тому вже у 1913 році зоопарк почав процес переїзду на нове місце. Дата відкриття припала на 25 квітня 1914 року. Територія, де знаходиться сучасний зоопарк, була колишнім фруктовим садом, і виявилась значно більшою та комфортнішою за попередню.
Облагородження території та новий директор
Завдяки переїзду на нове місце опікуни отримали змогу звести великі вольєри та зробити ставки. Кожен клаптик території щороку покращував свій вигляд. Однак розширення екземплярів на деякий час зупинилось. Причиною стала Перша світова війна. Але попри такий важкий період вся колекція була збережена.
Наступною важливою подією стало призначення першого директора зоопарку. Це сталось у 1919 році, а посаду обійняв Венантій Андрійович Бурдзинський, який весь час був учасником Товариства любителів природи й став одним з ініціаторів створення парку. Завдяки його наполегливій праці та самовідданості зоопарк почав покращувати свій вигляд та поповнювати колекцію. Директор жив садом і не міг уявити свого життя без нього. Того ж року зоопарк отримав статус “Київського зоологічного парку”.
Венантій Андрійович почав займатись розширенням кількості тварин, адже до цього у списку екземплярів не було жодних екзотичних звірів. І лише на початку 1920-х років зʼявились леви, тигри та білі ведмеді. А під час Громадянської війни, яка тривала до 1921 року, Венантій зміг захистити кожну тварину від голодної смерті.
З початку 1920-х років зоопарк починає розквітати. Територія не лише поповнюється новими видами тварин, а й отримує оновлений вигляд. Старі вольєри розширюються, будуються приміщення для слонів та мавп, доброустрій покращується, створюється ветеринарна клініка, де також відкривають і декілька лабораторій та палату для лікувальних процедур.
Часи Другої світової війни та подальший стан зоопарку
Друга світова війна стала важким часом не лише для людей, які повинні були боротись за своє життя. Така ж доля очікувала і тварин, що були оточені вибухами, змаганням з долею та розрухою. Під час окупації Києва, з 1941 року по 1943 рік, найцінніші екземпляри тварин німецька армія нелегально та без жодного сумління вивозила до Німеччини. А на самій території зоопарку був розміщений військовий гарнізон. Парк, як і все місто, залишився понівечений. Вольєри були зруйновані, територія захаращена брудом та наслідками перебування ворожої армії. Для того, щоб повністю відновити, а пізніше покращити територію зоопарку, щоб не було жодної згадки про важкі часи, знадобилось майже два десятиліття. Однак попри великий пласт роботи над відновленням, парк для тварин відкрився вже 10 квітня 1944 року.
У 1960-х роках, під час реконструкції центрального входу, зоопарк отримав всім відомі скульптури левів та зубра, які не одне десятиліття зустрічають мешканців та гостей міста. Архітектором був Юрій Рубан. Пізніше його донька разом з чоловіком займались створенням ще однієї візитівки зоопарку — великим та різноколірним жирафом, а на додачу вони зробили копії вже відомих скульптур левів та зубра. Але до нової реконструкції у 2018 році було ще чимало подій.
У 1966 році центральний вхід отримав не лише знакові символи, а й центральний вхід з касами, які простояли на своєму місці багато десятиліть. У 1972 році зоопарк отримав додатковий статус — “Памʼятка садово-паркового мистецтва”, а у 1983 став “Державним” і включений до природно-заповідного фонду.
Сучасний зоопарк
У 2009 році Київський зоопарк відсвяткував ювілей у 100 років з моменту відкриття. У 2018 році зовнішній вигляд парку почав поступово змінюватись. Основний вхід з касами був покращений і зʼявилась нова статуя жирафи. Також при реставрації подумали про відвідувачів, адже медичний пункт та вбиральні зазнали значних змін у кращу сторону. Кількість тварин на території виросла до цифри 3 400 екземплярів.
Кожного року до Київського зоопарку навідуються тисячі людей, які хочуть відпочити та насолодитися атмосферою. До парку приходять навіть ті, хто вже мільйони разів бачив всіх тварин, що представлені, однак захват від проведеного часу ніколи не вщухає. Наш зоопарк став одним з найстаріших і найбільших у Європі, і якби не перший директор, який віддавав всю свою душу на розквіт та покращення, Київ не мав би такого неймовірного символу.