Парк Кинь Грусть – знайди радість

Цей дивовижний парк знаходиться на території Подільського району, по вулиці Кобзарська. Ви можете доїхати сюди від метро Героїв Дніпра, на 32 тролейбусі або їхати від Контрактової площі на 12 трамваї. Завдяки тому, що місцевість рівна, можна з легкістю проїхатися до парку і на велосипеді. Це дивовижне місце з багатовіковою історією. Про цей парк знають місцеві, але кияни з інших районів найчастіше здивовано вигукують: “Що кинуть? Ти про що? Ах, парк! У нас є такий?!”. Якщо ви хочете відпочити душею, доторкнутися до багатовікових дубів і подивитися, як виглядала місцевість під Києвом понад 300 років, ви – за адресою, пише kyiv.name.

Годі сумувати, коли така краса навколо

Назва місцевості “Кинь грусть” напевно, з найбільш екстравагантних назв в Києві. Ви не побачите у парку великого забору, клумб з квітами або оформленого парадного входу. Це природний ландшафт з кількома головними доріжками для прогулянок. 

Історія парку унікальна і досить потішна. У 1787 році через Київ проїжджала імператриця Катерина II. З нагоди такого важливого візиту, під Києвом було прийнято рішення організувати намети, для того, щоб імператриця відпочила і прийшла до тями після довгої поїздки. На наступний день після бенкету, імператриця вирішила пройтися й озирнутися, помилуватися природою та взяла з собою чоловіка, князя Потьомкіна. Князь, Григорій Потьомкін, був трохи з хворою головою після застілля, страждав і просив залишити його в спокої. Але Катерина сказала свою знамениту фразу, яка і дала назву парку: Григорий, кинь грусть! Посмотри, какая красота вокруг!

І сьогодні Ви можете своїми очима подивитися на цю місцевість і дерева, які так сподобалися імператриці.

Доля парку

Довгий час парк належав різним приватним особам, вони його вдосконалювали, засаджували новими деревами, будували ставки. У 19 столітті господарем парку був Стефан Кульженко. Інтелектуал, власник друкарні, викладач Київського художнього інституту, він як ніхто цінував природу і дуже багато зробив для ландшафту і парку.


Ще один власник, саксонець Вільгельм Крістер в 1850 році відкрив тут свою справу “Садівництво і насіннєве господарство”. Висадив на території парку плодові дерева і садові культури, щорічно продавав понад 1000 дерев і успішно розширював свій бізнес, який став відомим далеко за межами Києва. Справа Вільгельма продовжили його діти та тільки стараннями онука, це місце не піддалася руйнуванню смерчів великої громадянської революції. 

У 1920 році сімейне садівництво було націоналізовано, і місцевість перетворилася в садово-паркове господарство. У повоєнний час парк передали для забудови й велика частина старовинних дерев була знищена.  

Легенди та пам’ятки парку

У 16 столітті тут був заснований братський монастир, існує повір’я, що молодята, які грають весілля в цих краях ніколи не розлучаться і будуть жити довго і щасливо до глибокої старості. На території знаходиться ресторанчик, який пропонує свої послуги по організації весіль і фуршетів. Тут бував Тарас Григорович Шевченко, і відпочивав під дубом якому зараз вже налічується понад 700 років.

В оточенні 20 метрових сибірських модрин і 150-ті літніх сосен можна забути про міську метушню, трудові будні та вбирати красу природи.На території знаходиться особняк того самого підприємця Вільгельма Крістера, оточений аурою старовини та таємниць. Знаходиться зараз в занепадницькому стані.

Get in Touch