Канівське водосховище – це один із шести штучно створених резервуарів, розташованих на каскаді річки Дніпро. Подібні водойми споруджують для зберігання та використання води у господарських потребах. Канівське водосховище наймолодше серед інших резервуарів. Доцільність його будівництва викликала чимало питань. Існує думка, що створення Канівського водосховища заподіяло більше шкоди, ніж принесло користі. Далі на kyiv.name.
Опис споруди
Канівське водосховище простягається через дві області: Київську та Черкаську. Його площа становить 675 квадратних кілометрів, довжина сягає 123 кілометри, а максимальна ширина – 8 кілометрів. Незважаючи на те, що велика частина прибережної зони досить мілководна, найглибша точка водойми дорівнює 21 метру. У водосховище впадають дві річки: Трубіж та Стугна. Навколо водойми розташовані три великі міста: Київ, Канів та Переяслав. На території водосховища розташовані гребля, шлюз та гідроелектростанція. Загальна довжина дамби становить 16 кілометрів, а об’єм водного резервуара – 2,63 кубічних кілометри.
Навколо водосховища є шість островів.
Історія створення
Проєкт спорудження Канівської ГЕС було розроблено у 1962 році, а через 2 роки розпочалися будівельні роботи. Перший запуск гідроустановок відбувся у 1972 році. На той час рівень води сягнув 84 метри, після чого розпочалося поступове заповнення водосховища. У 1975 році будівельні роботи завершили та запустили станцію у повноцінну роботу. Рівень води збільшився до 91 метра, що дозволило експлуатувати споруду на повну потужність.
Запуск Канівської ГЕС допоміг уникнути літнього обміління Дніпра, яке регулярно спостерігалося до 1970-х років.
Цікаві факти
- Під час створення Канівського водосховища відбулося примусове переселення мешканців прилеглих сіл. Під затоплення потрапило приблизно 20 населених пунктів.
- Економічну користь споруди досить складно виправдати, адже під воду пішло багато родючих земель, а загальна вартість переселення жителів потребувала надто великих бюджетних вкладень. Крім того, потужність ГЕС майже не здатна компенсувати збитки, нанесені будівництвом споруди.
- На території водосховища було розташоване село Гусинці, у якому знаходилися старовинна церква та дзвіниця. Незважаючи на те, що селище було повністю затопленим, Спасо-Преображенська церква, яка була побудована на початку ХІХ століття, не лише вціліла, а й досі проводить богослужіння. Святиня знаходиться на невеликому острові за 200 метрів від материкової частини. У народі невелику ділянку, на якій розташована церква, називають Островом відьом. За легендою жінки збираються там, щоб підживитися енергією природи. Для того, щоб дістатися церкви потрібно плисти на човні з міста Ржищів. Деякі сміливці відвідують острів взимку, пішки долаючи покрите кригою водосховище.
- Під час будівництва Канівської ГЕС до складу будівельних матеріалів додавали золу з теплових електростанцій. Як виявилося пізніше такого категорично не можна було робити. За роки існування водосховища зола поступово вимивалася з цементних конструкцій, у зв’язку з чим у середині спорудження почали утворюватися пустоти. Масштаб проблеми дуже складно оцінити, адже всередину суцільної конструкції відсутній доступ. На думку інженерів, цілком ймовірно, що вся гребля знаходиться в аварійному стані. За оцінкою дослідників, масштаби катастрофи у разі прориву дамби будуть надто великими, адже виникне потужний тиск, який змусить усі розташовані за течією греблі зруйнуватися за принципом доміно. Крім того, внаслідок Чорнобильської катастрофи на дні водосховища утворилися поклади радіоактивних елементів, що створять додаткову загрозу.
