Історія водогону: коли кияни почали користуватися водою з крану?

У давнину кияни користувалися водою з річок Дніпра, Либідь та Почайни. Спочатку у Києві ще не було каналізації, але у зв’язку з приростом населення та початком будівельного буму все змінилося. У XIX столітті археологи знайшли на Подолі старовинні труби з дерева та виявили артефакти наявності першого у столиці водопроводу. Хто і за скільки купував воду, як вона надходила до будинків та багато іншого далі на kyiv.name.

Перші каналізації на заводах «Арсенал» та «Савіна»: що про них відомо?

Відомості про наявність водопроводу у Києві були вперше знайдені в архівних документах на початку XVII століття. Тоді вода надходила через київські пагорби, які знаходяться поряд з рікою Дніпро, до міського домініканського монастиря на Подолі. Київські історики стверджують, що згідно з інформацією у стародавніх документах 1970-х років у столиці існувала каналізація на заводі «Арсенал». Там були приміщення для зберігання та виготовлення артилерії, а вода використовувалася для організації процесу виробництва.

У приміщення заводу потрібно було доставляти воду з котлів парових установок, які активізували рух верстатів. Для цього кияни створили 5 колодязів на глибині понад 10 м. Разом вони давали близько 10 м3 води. Проте її не вистачало для організації процесу виробництва, тому було побудовано ще 1 колодязь глибиною 6 м.

В 1815 ще одна каналізація з’явилася на заводі «Савіна». Вона була проведена за ініціативою начальника цього підприємства. Згідно з проектом, туди повинно було надходити близько 50 кубометрів води за півдня. Спеціально для цього кияни встановили на річці Дніпро парову машину. Вода проходила через сталевий резервуар, очищалася і прямувала нагору. Протягом кількох років з 1873 до водопроводу так само були приєднані всі церковні будівлі Києво-Печерської лаври. Невдовзі в Києві було встановлено тариф за воду.

Коли у будинках киян вперше з’явилася вода із водопроводу?

У 1870 року кількість жителів міста становило понад 100, 000 людина. У зв’язку зі стрімким приростом населення виникла потреба забезпечувати водою житлові квартали. Тоді за рішенням міської влади розпочалося будівництво першого у місті водопроводу. Воно проходило під керівництвом російського інженера Аманда Струве, оскільки серед усіх кандидатів він запропонував найбільш сприятливі умови для подальшої роботи.

1872 року в Києві було прокладено 24 км труб. Система водопостачання міста складалася з 2 насосних конструкцій та 3 водонапірних будівель. Водопостачання здійснювалось за допомогою парових насосів. Спочатку вода надходила до труб з річок, а потім проходила через фільтр в напрямку до водонапірних об’єктів, звідки розподілялася по житловим кварталам Києва. Проте не всі могли користуватися водою з крана, оскільки каналізації було проведено лише до 83 будинків заможних жителів міста. У перші кілька років існування київського водопроводу послугами води користувалися лише 30 % людей.

Якість води та тарифи

Вода з перших каналізацій була поганої якості: фільтри пропускали каміння, пісок та навіть маленьку рибу. Потім вони були замінені на нові англійського виробництва, які краще очищали воду. Через високу вартість міська влада вирішила на них заощадити — фільтри міняли 2 рази на рік, а не як потрібно 6 разів. Також після появи водопроводу у житлових будинках киян було встановлено тарифи за використання води. Ті з них, які брали воду з водопроводу, платили близько 20 копійок за 100 набраних відер. А вода з водовозу коштувала дорожче — понад 1 рубль за бочку. Воду можна було купити у будь-який день, навіть у вихідний або свято.

1899 року кияни почали менше платити за воду. Вартість за 100 набранних відер знизилася до 14 копійок. Також інженери та будівельники продовжували розширювати водопровідну мережу. 1900 року вона займала 120 км. З того часу вода надходить до житлових об’єктів інфраструктури з київського водопроводу.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.