Київські курортні зони. Де будували дачі містяни та як відпочивали?

З приходом теплих сонячних днів вулиці столиці пустіють, оскільки всі кияни намагаються відпочити від міста та подихати свіжим повітрям. В Києві та за його межами велика кількість курортних зон, куди охочі мешканці столиці можуть виїхати та отримати свою порцію відпочинку. Раніше кияни намагалися відпочивати все літо, але дозволити дорогі курорти могли не всі. А от симпатичні, маленькі дачі були на будь-який смак. Тому дачі намагались будувати в курортних зонах міста, щоб їхати недалеко, але відпочити на славу. Далі на kyiv.name.

Курортні зони в Києві

У сучасному світі досить логічним виглядає бажання залишити спекотну столицю та поїхати трохи далі, на дачу, де можна просто знаходитись на свіжому повітрі та насолоджуватись прохолодою. Але ще 100 років тому багаті містяни прагнули такого відпочинку безпосередньо в Києві. Наприклад, відомий професор медичних наук Ф. Меринг побудував собі дачу на ділянці розміром 10 гектарів. І можливо б ніхто й нічого не помітив, якби ця дача не знаходилась у самому центрі Києва, поблизу Хрещатика.  Дача була облаштована як то кажуть на всі гроші. На території крім будинку був власний фруктовий сад, оранжерея та навіть ставок із рибою та птахами. 

Ще один київський багатій Давид Марголін, який був керівником Дніпровського пароплавства взагалі облаштував собі дачу на Трухановому острові. Так би мовити, недалеко від роботи. До речі, до власного «заміського» будиночку він діставався на власному човні під назвою «Ліліпут». 

Такі приклади дуже надихали киян, тому містяни прагнули побудувати свої дачі десь в межах міста. Але попит на землі зростав. Через це кияни почали звертати увагу на більш віддалені курортні зони. 

Ще однією причиною зростання попиту саме на дачний відпочинок стала і залізна дорога. Люди, що жили поруч із нею, почали на своїх дільницях будувати літні будиночки на 1-2 кімнати і здавати їх мешканцям столиці за 50 карбованців.  Такі пропозиції приваблювали мешканців столиці, тому що на дорогий курорт надовго не поїдеш, а на дачі можна було провести все літо. 

Пуща-Водиця

Звісно найідеальнішим місцем для відпочинку та оздоровлення кияни вважали курортну зону Пуща-Водиця. Густі ліси та річка одразу зацікавили двох досить відомих лікарів – Ф. Яковського та Г. Рубінштейна.  Саме вони брали активну участь та сприяли будівництву на цих територіях перших санаторіїв та баз відпочинку. Це були спеціалізовані санаторії для хворих з легеневими хворобами. У 1883 році гласний Київської міської думи Микола Чоколов виступив з пропозицією облаштувати в Пущі дачне поселення.  Реалізувати цю ідею взялися лише через 10 років після пропозиції. Але виділили досить велику ділянку для цього, на 600 будинків. Земля офіційно належала місту, але кожен, хто мав бажання міг взяти ділянку в довгострокову оренду. 

Ділянка надавалась під забудову та мала розмір у 2,7 квадратних кілометри.  Орендар в обов’язковому порядку мав збудувати на такій ділянці будинок від 72 квадратних метри.  Але важливою умовою було і те, що будинок мав бути збудований у перші два роки з моменту підписання договору оренди. Вартість такого задоволення складала від 45 до 90 карбованців на рік. 

Звісно свою популярність Пуща – Водиця здобула і завдяки розвитку інфраструктури. Наприклад, дістатись до курортної зони можна було трамваєм, який їхав з Подолу.  До того ж маршрут було прокладено через ліс, тому поїздка не була виснажливою. Згодом київська влада провела сюди ще й телеграфні лінії. З часом тут з’явились численні ресторації та купальні.

Святошино

Як не дивно, ще одним курортним місцем кияни обрали Святошино. В 1986 році влада вирішила віддати частину лісів під забудову дачними масивами. Звісно, частину лісів потрібно було зрубати, але заради створення місця для оздоровлення та комфортного відпочинку мешканців столиці влада з цим погодилась. До того ж ділянки в цьому місці здавались під забудову на термін до 99 років. Тут під забудову виділили 450 ділянок. Досить швидко вирішилось і транспортне питання, майже одночасно з початком будівництва дач. Одразу було прокладено нову трамвайну лінію, вартість проїзду складала 20 копійок. А курсували трамваї щодня з проміжком у часі 8-15 хвилин. 

Також були й альтернативні варіанти, до Святошино можна було дістатись і з Київського вокзалу за 14 копійок. Щоб дачники чудово відпочили і набрались здоров’я тут організували майже повний комплекс розваг. Тут побудували бібліотеку, ринкову площу, пошту та телеграф. Так само як і в Пущі були створені купальні, а також діяв літній театр. 

Тут навіть були облаштовані навчальні заклади, тому що дачники відпочивали тут не лише влітку, але й приїздили сюди зимою. Але таких відпочивальників було майже вчетверо менше. 

Також серед дачних масивів з’явилась своя особлива традиція – будувати храми. Якщо в Пущі це був храм Серафима Саровського, то у Святошино це був храм Святого Миколая. 

Також у Святошино можна було розділити дачі на 2 види. Перший, це ті дачі які власники будували для себе та своїх родин, другий – це дачі, які здавались в оренду. Вартість невеликої дачі на одну кімнату з кухнею на все літо складала 150 карбованців. Але були й такі будинки, які будувались із розмахом на 9 кімнат, з великою верандою та густим садом. Такі будинки доходили до 700 карбованців за сезон. Будинок же, який був придатний до проживання взимку можна було купити за 7,5 тисяч карбованців. 

Крім цих були ще дачні масиви які будувались в курортних зонах міста, і користувались не меншою популярністю. Наприклад оренда будинку в Дарниці коштував від 75 до 245 карбованців за сезон, в залежності від комфорту будинку. А Китаєво, було одним з найдешевших місць літнього відпочинку. Причина в тому, що поруч був цегельний завод, дому вартість відпочинку тут складала 15 карбованців за кімнату на все літо. 

Булгакови та дачний відпочинок

Як відпочивати та розважались київські дачники можна зрозуміти й зі спогадів родини Булгакових. Як відомо, родина орендувала житло в Києві, а вже в 1900 році вони придбали невелику ділянку в Бучі, для будівництва родинної дачі. Через деякий час на ділянці з’явився невеликий будинок на 5 кімнат з двома чудовими відкритими верандами. Батько відомого письменника особисто висаджував фруктові дерева і вирощував сад, а мама Михайла полюбляла квіти, тому постійно шукала нові сорти та намагалась створити затишні клумби біля будиночка. 

І не дивлячись на те, що літо це сезон відпочинку, діти родини Булгакових займались уроками навіть влітку.  Кожен ранок починався з вивчення іноземної мови. Це могла бути латинь або французька. А після, кожен отримував своє особисте завдання від Варвари Михайлівни, мами письменника. Кожен мав займатись своєю особистою грядкою, поливати, чи сапати тощо. 

Що цікаво, що Булгакови в кожну свою поїздку на дачу брали і фортепіано. Тому тут завжди лунала музика, були танці та приходило багато гостей. Вони співали, збирались за великим столом на одній з веранд і обговорювали новини та справи. Діти мали можливість відпочивати в саду гратись та їсти свіжі фрукти. Це так званий спокійний відпочинок киян. Ніхто не робив великих городів і не займався справами. Літо – це сезон спокою та насолоди, тому 100 років тому кияни вміли насолоджуватись літньою спекою та дачним відпочинком. 

Get in Touch

.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.