Борис Євгенович Патон – українець, уродженець Києва, науковець у сфері зварювання, металургії та технології металів, доктор технічних наук, громадський діяч. Має безліч нагород та звань як громадянина СРСР, так і незалежної України. Надзвичайно відома особистість у колах людей, які знайомі, або ж працюють у сфері зварювання. Далі на kyiv.name.
Юні роки
Дитинство
Борис Євгенович Патон народився 14 листопада 1918 року, але в паспорті допущена помилка, через яку там датою його народження зазначено 27 листопада 1918 року (цікава особливість: Борис – одноліток української академії наук, адже вона була заснована 14 листопада 1918 року) у місті Києві. Сім’ю мав досить відому та видатну, завдяки своєму батьку, Євгену Оскаровичу Патону, який був всесвітньо відомим інженером і конструктором. Найвідоміша його робота – міст імені Євгена Патона (в народі більш відомий просто як міст Патона) – перший у світі міст завдовжки 1543 метри, який створений методом суцільного зварювання. Матір Бориса була простою домогосподаркою, а його брат – відомим науковцем та заслуженим винахідником УРСР. Все своє дитинство Борис провів у стінах Київського політехнічного інституту, адже його батько викладав там, через що сім’я Патонів проживала в домі професорсько-викладацького складу. Звісно ж, дитинство в такій атмосфері і визначило майбутнє братів Патонів, вони пов’язали його з технічною сферою.
Освіта
Про його шкільні роки мало що відомо, але школу він закінчив без золотої медалі, адже через кохання примудрився за одну четверть отримати дев’ять двійок. Звісно ж, вступив Борис у Київський індустріальний інститут (назва Київського політехнічного інституту з 1934 року по 1944 рік) у 1937 році, а закінчив у 1941 році за спеціальністю інженер-електрик, також без відзнаки та червоного диплома, але цього разу провалив іспит із філософії. Не дивно, що пов’язав він своє життя саме з технічною наукою. Він був частиною досліджень, які відбувалися у ВУАН (Всеукраїнська академія наук), яку організував та очолював його батько – Євген Патон. Згодом ВУАН було переформовано в Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона, і, звісно ж, з часом для Бориса заклад, який названий на честь його батька, став другим домом.
Війна у житті Патона
Закінчення Патоном університету співпало із початком Другої світової війни. Той період був дуже важким, тому кожен громадянин СРСР був змушений працювати для допомоги країні. Через це він був розподілений у містечко Горького в Дніпропетровській області для роботи на заводі “Червоне Сормово”. Там він обіймав посаду інженера електротехнічної лабораторії. У 1942 році весь Інститут електрозварювання був евакуйований у Нижній Тагіл, відповідно і Борис поїхав туди разом з усіма. Їм там було доручено виконувати роботи по технологічному забезпеченню бронетехніки. Особисто Патон був зайнятий розробкою автоматичного зварювання броні під флюсом, що згодом перевернуло технологічний цикл (його дорученням була розробка електричної схеми нових автоматичних зварювальних головок). За це з 1942 року по 1945 рік у науково-педагогічній ієрархії мав звання молодшого наукового співробітника.
Науковий розвиток Патона
У 1945 році Борис повертається у Київ та захищає там дисертацію з метою отримати звання кандидата технічних наук на тему “Аналіз роботи зварювальних головок та способів їх способів їх живлення при зварюванні під флюсом”, захищає її вдало та разом з цим отримує звання старшого наукового співробітника. Далі почав працювати над відродженням Інституту зварювання імені Є. О. Патона, обіймаючи посаду завідувача одного з відділів, а також трансформував свої воєнні розробки у сфері зварювання під мирне життя.
У 1950 році стає вже заступником директора Інституту зварювання, а у 1952 році захищає докторську дисертацію у тій же ж сфері на тему “Дослідження умов стійкості горіння зварювальної дуги та її регулювання”.
У 1953 році Бориса спіткало горе: помирає його батько – Євген Патон. Внаслідок цього Борис стає директором Інституту зварювання.
На початку 1950-х років влада СРСР спрямовувала максимум своєї уваги та можливостей на розвиток технологій, адже в післявоєнні часи почалася Холодна війна (термін, який позначає воєнний конфлікт без військових дій та збройного втручання, а лише технологічні перегони та боротьба за першість прогресу та технологій). Інститут електрозварювання досить швидко розвинувся та став передовим науково-технічним комплексом. Також на той час Патон був назначений головою науково-дослідницької установи зі зварювання та металургії СРСР.
У 1962 році Борису виповнилося 43 роки і він був обраний на посаду президента Академії наук УРСР. Також був іноземним членом Академій наук різних республік СРСР та інших країн світу.
За період його перебування на пості президента АН УРСР, а з часом і НАН України розвиток науки у нашої країни досягнув надзвичайно високого рівня. Звісно ж передове значення мав Інститут електрозварювання. Там Борис і його учні проводили дослідження в області зварювання, а також обробки металів та неметалів у різноманітних умовах.
Розробки Патона та його учнів в результаті привели до виникнення нової галузі металургії – спеціальної електрометалургії. Завдяки їй стало можливо створення нових типів зварних конструкцій, лиття особливо чистої сталі та її використання у різних сферах, де використовується металургія.
Особливість наукових досягнень Патона полягає в ланцюжку певних досліджень – використання електрозварювання у космосі. Для цього було створено машину “Вулкан”, яка дозволяє виконувати такі роботи за межами земної атмосфери. Після чого її вдосконалили до вигляду машини “Испаритель”, а згодом, врахувавши всі попередні помилки, до “УРИ”. Він очолював команду розробників, які в результаті створили унікальну систему “шва Патона” – метод зварювання живих тканин, який дає змогу зменшити втрату крові при операції та, відповідно, знизити час її проведення.
Відомо про те, що Патону неодноразово та дуже наполегливо пропонували виїзд та роботу у Москві, очолити там Академію наук СРСР, але він виявився справжнім патріотом та відмовив у такій перспективній пропозиції навіть під тиском радянської влади.
Борис Євгенович Патон – найстарший голова НАН України. Загалом він обіймав посаду президента безперервно протягом 58 років. За стандартною процедурою перевибори проводяться кожні 5 років, востаннє Бориса було обрано у 2015 році.
Він був першою особою Києва, чий бронзовий бюст було встановлено за життя. Двічі Герой Соціалістичної Праці, тому за законами СРСР він був ушанований таким чином. Погруддя знаходиться у Києві, на вулиці Богдана Хмельницького перед будинком НАН України. Поки що він – єдиний киянин, який був нагороджений таким чином, хоча йому самому це не подобалося до кінця, адже він був живий, а його пам’ятник вже стояв біля рідних йому стін Академії наук.
Також Патон першим в історії отримав нагороду Героя України. Вона була створена 23 серпня 1993 року президентом Кучмою, а нагороджений Борис Євгенович був 28 листопада 1998 року, тобто першим громадянином в Україні. Нагородження відбулось “за самовіддане служіння науці, визначні досягнення в галузі зварювання та спеціальної електрометалургії, що сприяли визнанню й утвердженню авторитету вітчизняної науки в світі”.
На честь Бориса Євгеновича Патона було створено медаль у вересні 2020 року. В НАН України було запроваджено Золоту медаль імені Бориса Патона, ініціативу підтримали члени Президії НАН України. Нагороджуватимуть нею науковців за інновації та розробки прикладної технічної сфери. Також її видаватимуть “з метою увічнення пам’яті академіка Бориса Патона”.
Помер відомий академік, заслужений герой України 19 серпня 2020 року. Відбулося це в Інституті кардіохірургії імені Амосова. Прожив Борис Євгенович Патон 102 роки.
