Київський укріпрайон був сформований у 1929-1941 роках з метою оборони Києва. Він складався з залізобетонних довготривалих вогневих точок або просто ДОТів. Протяжність укріпленого району в Києві сягала аж 85 кілометрів. На картах оборонних обʼєктів можна побачити розташування довготривалих вогневих точок, які повністю повторювали оборонні лінії. Більше про таке інженерне рішення за часів Другої світової війни — далі на kyiv.name.
Значення Київського укріпрайону
Київський укріпрайон або просто КиУР відіграв значну роль при обороні Києва. Як відомо, армія нацистів діяла за планом “блискавичної війни”, а його так і не вдалось повторити через якісно укріплені околиці столиці.
Тодішній КиУР складався з 13-ти рот окремих кулеметних батальйонів, рот звʼязку та електротехніків. Дистанцію між довготривалими вогневими точками заповнювали дерево-земляні вогневі точки, тобто траншеї та протитанкові споруди.
Зараз, для киян, ДОТи — це обʼєкти воєнно-історичної спадщини. Але за часів Другої світової вони займали провідну позицію в системі оборонних ліній. На початку осені 1941 року, саме на цих точках відбувалися ключові бої між Червоною армією та вермахтом Німеччини.
Розташування та будівництво ДОТів
Київський укріплений район складається з трьох ліній оборони. Перша лінія оборони бере початок у Вишгороді й простягається від Дніпра до Білогородки по річці Ірпінь й через Віту-Поштову, Лісники, Мриги доходила до природних оборонних точок по типу Змієвих валів та Ходосівського горища.
Протяжність першої оборонної лінії складала 85 кілометрів, й була глибиною в 1-6 кілометрів. До комплексу лінії також входило близько 30-ти кілометрів протитанкових ровів, 750 одиниць дзотів та 15 кілометрів замінованих ділянок.
Друга оборонна лінія також брала початок у Вишгороді, але простягалася вздовж Пущі-Водиці, Біличів, Пост-Волинський, Микільську Борщагівку, Чоколівку та Голосіївський ліс. Третя оборонна лінія пролягала по всім околицям столиці.
Про основне будівництво та посилену добудову
Будівництво ДОТів розпочалося ще до початку Другої світової війни у березні 1928 року за наказом Реввійськради Радянського Союзу. В планах було побудувати 13 перших укріплених районів й за це взявся Якір Йона Еммануїлович та Княгницький Павло Юхимович.
За чотири роки план було реалізовано й побудовано необхідні оборонні обʼєкти. Цікавим є те, що у 1935 році вийшов наказ про знищення всіх документів, які повʼязані з будівництвом укріпрайонів в Києві. До речі, тоді ж столицю Радянської України було перенесено з Харкова до Києва через обороноздатність фронту у разі нападу.
У 1937 році відбувалися масові арешти офіцерів, які взяли участь в будівництві КиУРу й влада прийняла рішення перевірити оборонні лінії. Там самим, експерти занотували, що на будівництво 246 ДОТів пішло 35,8 куб. м. залізобетону й вартувало це у 13 117 000 карбованців.
В результаті перевірки також було виявлено необхідність провести додаткові реконструктивні роботи. Таким чином у 1938 році відбувся ремонт вже наявних споруд, удосконалено лінії звʼязку й розпочато будівництво гребель у випадку необхідності підтоплення низин.
Про те, як споруда часів Другої світової стала при нагоді під час повномасштабного вторгнення
Зараз, ДОТи відіграють історичну роль. Більша кількість довготривалих оборонних точок вціліла або була частково зруйнована й реконструйована. Деякі одиниці таких точок музеєфіковані, а частину з них і дійсно віднесли до історичної спадщини України.
Навесні 2022 року ДОТи знову стали в нагоді, та за прямим призначенням: оборонним. З більшої частини довготривалих оборонних точок велися бої з російськими загарбниками, але не всі елементи укріпрайону були придатні для цього, тому жителям вдалося використовувати їх як укриття.