У місті Боярка, що за 20 кілометрів від Києва, розташований важливий гвинт нафтогазової системи України. Про історію будівництва Боярської компресорної станції та сучасне положення — далі на kyiv.name.
Для чого потрібна компресорна станція?
Головна мета роботи компресорної станції — це отримання стиснутого повітря (зазвичай їх використовують для того, щоб стиснути природний газ). Якщо говорити про компресорні станції в газовій промисловості, то їх задача це збільшити енергію газу.
Існують два загальних види компресорних станцій:
- Конструкції з газомоторними поршневими компресорами.
- Конструкції з відцентровими нагнітачами та приводом від газотурбінних двигунів.
Будь-яка компресорна станція, а не тільки Боярська, складається з блоку очищення та підготовки газу на вході, газоперекачувальних агрегатів або ГПА та блоку охолодження газу.
Історія БКС
Історія Боярської компресорної станції бере початок у 1946 році, адже саме тоді зʼявилась ідея по будівництву промислового комплексу нафтогазової галузі. Тож, 1 жовтня 1948 року було введено в експлуатацію Боярську компресорну станцію, яка стала першим магістральним газопроводом України.
Відраз після запуску станції у 1948 році, вона дала газ по трубах для жителів Києва, Тернополя, Красилова, Бердичева та Гніздичева. Відкриття станції стало поштовхом до утворення “Київтрансгазу” та подальшого розвитку. З того ж моменти й почалась масова газифікація міст України й навіть через дефіцит кваліфікованих кадрів.
Про потужність компресорної станції
Боярська компресорна станція — це газова магістраль Дашава — Київ. Щойно її відкрили у 1948 році, вона стала найпотужнішим газопроводом Європи із пропускною здатністю 2 млрд м³ на рік.
Шляхи газової магістралі на момент будівництва налічували 230 переходів через такі природні й штучні перепони як річки, залізниці, шосейні дороги, болота й балки. Шляхи першої газової магістралі обслуговували 573 кілометри повітряних ліній та 57 селекторних пунктів. Згодом, також було споруджено 49 будинків лінійних обхідників.
У 1951 році було прийнято рішення про розширення системи газопроводу до Москви через Брянськ. Після реконструкції магістраль стала довжиною в 1301 кілометр й отримала назву “Дашава — Київ — Брянськ — Москва”). У 1958-1958 роках було побудовано нову газову магістраль “Шебелинка — Брянськ”. Згодом її доєднали до системи першої магістралі й газ Шебелинського родовища почав текти по трубах газової магістралі “Дашава — Київ — Брянськ — Москва”.
За часів Радянського союзу, природні ресурси України використовували на повну потужність. Саме тому, після того, як територію сходу України обладнали на видобуток природного газу й антрациту, було реконструйовано шлейфи на Боярській компресорній станції. Завдяки такому інженерному рішенню газ міг транспортуватися у зворотному напрямку, тобто зі сходу на захід.
Сучасне положення
У ХХІ столітті, газова магістраль “Дашава — Київ” вже не займає такої провідної ролі, як раніше й виконує роль розподільчого газопроводу, а його робочий тиск це 4,5 МПа. Боярська компресорна станція продовжує поставляти природний газ для маленьких міст та селищ в Тернопільській, Житомирській та Київській області.
Остання перевірка першого газопроводу відбулася у 2007 році. Станом на цей рік було підтверджено, що газопровід у відмінному стані і його ефективна експлуатація можлива в майбутньому. Зазначимо, що такі показники — результат застосування якісних матеріалів з США та металургійного комбінату у місті Маріуполь, які мають герметичну ізоляцію.