Парк Феофанія

Парк «Феофанія» — монастирське урочище, яке стало науковим дендропарком

Двісті пʼятдесят сім гектарів на південній околиці Голосіївського району, приблизно за пʼятнадцять кілометрів від центру столиці: старі діброви, каскад із пʼяти зʼєднаних ставків, більш ніж десяток природних джерел і собор початку XX століття над водою. Феофанія має статус парку-памʼятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення й водночас підпорядкована Національній академії наук — тобто це не міський парк відпочинку, а заповідна наукова територія з дендрологічною колекцією, куди пускають відвідувачів. Через це тут одночасно є мощені доріжки, альтанки й дитячі майданчики — і ділянки лісу, де за пʼять хвилин ходу від алеї вже не чути нікого.

Родзинки

• Каскад із пʼяти ставків — водойми лежать терасами вздовж долини й зʼєднані між собою, тож вода перетікає з верхнього ставка до нижнього. Після реконструкції береги облицювали, проклали мощені доріжки, поставили містки й альтанки, і ставки з занедбаних копанок перетворилися на озера з дзеркальною поверхнею.
• Свято-Пантелеймонівський собор — головна домінанта парку. Його заклали 16 липня 1905 року за проєктом архітектора Євгена Єрмакова, а урочисто освятили 1 липня 1914-го; крім головного вівтаря храм від початку мав ще два.
• Природні джерела — на території діє понад десять природних виходів води, серед них джерела Святого Пантелеймона та Пресвятої Діви Марії. Частина з них здавна вважається цілющою, і по воду сюди приїздять з усього міста.
• Вікові дуби — основу деревостану становлять дуби віком 100-180 років, а окремі велетні перетнули триста. Поруч ростуть клени і ясени 80-120 років та липи 70-100 років — це справжній старий ліс, а не насадження.
• Дендрологічна колекція — 86 видів дерев, кущів, напівкущів і ліан, з яких одинадцять хвойних і сімдесят пʼять листяних. Колекцію доповнюють альпінарії та розарії, закладені під час благоустрою.
• Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир — діюча обитель при соборі, яка з 2002 року за рішенням Священного Синоду стала самостійним монастирем; до того це був скит.

Що всередині

Парк влаштований як довга долина: у верхній частині — храм і головні алеї, нижче ланцюжком спускаються ставки, а по боках підіймаються схили зі старим дубовим лісом. Ядро з мощеними доріжками, лавками й альтанками займає меншу частину території; решта лишається лісом, який межує з голосіївськими масивами. Науковий нагляд за територією здійснює Інститут еволюційної екології Національної академії наук України.

• Водна система — пʼять зʼєднаних ставків з облицьованими берегами, містками й видовими майданчиками; на воді тримаються качки та інші водоплавні.
• Храмовий комплекс — собор, монастирські будівлі та прилегла територія обителі, куди можна зайти з дотриманням правил поведінки у святому місці.
• Прогулянкова зона — мощені доріжки навколо ставків, лавки, альтанки, питні фонтанчики й декоративний камʼяний майданчик у формі серця, популярний у фотографів.
• Лісова частина — дубові й кленово-ясеневі ділянки зі стежками, де трапляються червонокнижні рослини, зокрема гніздівка звичайна й лілія лісова.
• Дитяча інфраструктура — облаштовані майданчики поблизу головних алей, розраховані на дошкільнят і молодших школярів.
• Декоративні насадження — альпінарії, розарії й газони, закладені під час благоустрою зони відпочинку навколо ставків.

Чим зайнятися і для кого

• Родинам з дітьми — рівні мощені доріжки навколо ставків, майданчики, вбиральні й лавки в тіні дозволяють пробути тут півдня без напруження навіть із малими дітьми.
• Фотографам і парам — вода, містки, старі дуби й собор дають готові композиції на будь-яку пору року; це одна з найпопулярніших локацій для зйомок у Києві.
• Паломникам — діючий монастир, собор початку XX століття та джерела, повʼязані з монастирською традицією місцевості.
• Тим, хто цікавиться ботанікою — дендрологічна колекція з 86 видів деревних і ліанових рослин та природні ділянки з червонокнижними видами дають матеріал для цілого сезону спостережень.
• Любителям тихої прогулянки — за межами центральних алей парк швидко стає лісом, і рівень шуму падає до нуля; це рідкість для території, куди можна доїхати міським транспортом.
• Тим, хто приїздить по воду — облаштовані виходи джерел із зручним підходом, до яких традиційно ходять містяни.

Як дістатися і практичне

Парк лежить на південному краю Голосіївського району, приблизно за пʼятнадцять кілометрів від центру, тож на дорогу з середмістя закладайте близько години. Найпростіші варіанти громадським транспортом — автобус №38 від метро «Деміївська», маршрутка №444 від станції «Виставковий центр» і маршрутка №567Д від «Видубичів»; усі вони йдуть до кінцевої зупинки біля входу. Від метро «Теремки» також курсують маршрути в бік парку. Територія відкрита щодня з 8:00 до 23:00, адміністрація працює з 8:00 до 17:00. Вхід у Феофанію — за квитком, при цьому діють пільгові категорії з безкоштовним проходом і окремі дні вільного входу, тому умови варто звіряти на офіційному ресурсі парку перед візитом. На коло навколо ставків із зупинками закладайте дві-три години, на повний день із лісовою частиною, собором і джерелами — пʼять-шість. Памʼятайте про комендантську годину в Києві з 00:00 до 05:00 і про те, що останній транспорт із околиці йде раніше, ніж із центру.

Коли відвідати

Весна тут найдраматичніша: у квітні схили вкриваються первоцвітами, ліс ще прозорий, а вода в каскаді стоїть високо після танення, тож ставки виглядають ширшими, ніж улітку. Літо — сезон тіні: під кронами столітніх дубів температура помітно нижча, ніж у місті, а поверхня ставків тримає прохолоду навіть у найспекотніші дні; водночас це найлюдніший час, особливо у вихідні. Осінь вважається головним сезоном Феофанії — дуби, клени і ясени різного віку жовтіють і червоніють не одночасно, тож кілька тижнів парк стоїть багатошарово розфарбованим, а відображення в ставках подвоює картинку. Взимку територія майже безлюдна, сніг лягає на містки й альтанки, а біля джерел вода не замерзає — це найтихіший і найменш очевидний, але дуже вдячний час для візиту.

Цікаво знати

Уперше ця місцевість згадується в документах 1471 року під назвою Лазарівщина — як володіння київського землевласника Ходики; згодом вона фігурує як хутір Лазарівка, а в XVII-XVIII століттях і як Шахравщина. Наприкінці XVIII століття територія перейшла під Софійський монастир. Сучасну назву місцевість дістала близько 1803 року, коли тут оселився єпископ Феофан Шиянов-Чернявський і заснував пустинь: саме від його імені й походить «Феофанія». Із 1860-х років урочище стало власністю Михайлівського Золотоверхого монастиря, а в 1861 році єпископ Серафим ухвалив рішення облаштувати тут чоловічий скит. На початку XX століття в обителі налічувалося близько пʼятдесяти споруд різного призначення, і старі храми вже не вміщали прочан — тому 16 липня 1905 року заклали великий собор за проєктом архітектора Євгена Єрмакова, освячений 1 липня 1914 року. Після 1919 року колишній хутір перетворили на приміський радгосп, а в повоєнні роки більшість монастирських будівель зруйнували; уцілілий собор передали Академії наук під наукові експерименти. Саме у Феофанії наприкінці 1940-х – на початку 1950-х років команда академіка Сергія Лебедєва створила МЕОМ, малу електронну обчислювальну машину, — першу в континентальній Європі ЕОМ із програмою, що зберігається в памʼяті. У 1972 році урочище оголосили парком-памʼяткою, а з 1992 року воно має статус парку-памʼятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення; того ж року постановою Бюро Президії НАН України від 13 травня 1992 року № 128-Б створили Державне заповідне господарство «Феофанія». У 2006 році установу перейменували на Державну установу «Садово-парковий комплекс НАН України „Феофанія”», а у 2010-му приєднали до Інституту еволюційної екології НАН України. Собор було відновлено й у 1998 році освячено митрополитом Київським Володимиром, а з 2002 року за рішенням Священного Синоду обитель стала самостійним монастирем. З 2003 року тривала масштабна реконструкція зони відпочинку навколо ставків: проклали каналізацію й водопостачання, облицювали береги, звели альтанки й фонтани, замостили доріжки.

Поради відвідувачу

• Звіряйте умови входу перед поїздкою: у парку діє квитковий режим із пільговими категоріями та днями вільного відвідування, і ці умови періодично оновлюються.
• Це заповідна наукова територія, а не зона пікніків: вогонь, мангали, купання у ставках і сходження з доріжок у насадження тут неприпустимі, а сміття виносять із собою.
• Плануйте візит із запасом на дорогу — парк лежить на околиці, і зворотний шлях у вечірні години займає більше часу, ніж здається за картою.

Питання й відповіді

Чи безкоштовний вхід у Феофанію? Ні, у парку діє квитковий режим. Водночас низка категорій відвідувачів проходить безкоштовно, а окремі дні тижня оголошують днями вільного входу — актуальні умови варто перевіряти на офіційному ресурсі парку.

Який режим роботи? Територія відкрита щодня з 8:00 до 23:00, адміністрація приймає з 8:00 до 17:00. Реально ж вечірні прогулянки обмежені світловим днем і комендантською годиною з 00:00 до 05:00.

Скільки в парку ставків? Пʼять, і вони зʼєднані між собою в каскад: вода перетікає з верхньої водойми до нижньої вздовж долини. Береги облицьовані, між ними прокладені доріжки й перекинуті містки.

Чи можна купатися у ставках? Ні. Це заповідна територія з науковим статусом, купання тут не передбачене, а водойми виконують ландшафтну й екологічну функцію.

Наскільки старі дерева в парку? Основний масив дубів має вік 100-180 років, окремі дерева перетнули триста. Клени і ясени — переважно 80-120 років, липи — 70-100. Загалом на території росте 86 видів дерев, кущів, напівкущів і ліан.

Як дістатися без автомобіля? Автобусом №38 від метро «Деміївська», маршруткою №444 від «Виставкового центру» або №567Д від «Видубичів» — усі йдуть до кінцевої зупинки біля входу. Дорога з центру займає близько години.

Чи діє храм і чи можна до нього зайти? Так, Свято-Пантелеймонівський собор діючий, при ньому працює жіночий монастир. Відвідування можливе з дотриманням правил поведінки, прийнятих у монастирі.

Скільки часу потрібно на огляд? Коло навколо каскаду ставків із зупинками — дві-три години. Повний день із лісовою частиною, собором і джерелами забирає пʼять-шість годин.

Чи зручно з коляскою? Навколо ставків і на головних алеях покриття тверде й рівне, тому з коляскою комфортно. У лісовій частині стежки ґрунтові, з коренями й перепадами — туди краще не заїжджати.