Парк Вічної Слави

Парк Вічної Слави — військовий некрополь на печерських схилах

Парк займає понад вісімнадцять гектарів на верхній і середній наддніпровських терасах, поряд із Києво-Печерською лаврою, і з півдня впирається у вали старої Києво-Печерської фортеці. Це одночасно три речі: місце поховання військових, меморіал жертв Голодомору й звичайний районний парк із тінистими алеями та лавками. Такий збіг функцій визначає й манеру перебування тут — гучний відпочинок у центральній частині недоречний, тоді як прогулянка схиловими доріжками з видом на Дніпро цілком доречна. Парк має статус памʼятки садово-паркового мистецтва місцевого значення, а меморіальний комплекс — памʼятки історії національного значення.

Родзинки

• Обеліск Вічної Слави — двадцятисемиметрова стела з темно-сірого полірованого граніту, встановлена 6 листопада 1957 року. Автори комплексу — архітектори Авраам Мілецький, Володимир Бакланов і Лев Новиков та скульптор Іван Першудчев.
• Могила Невідомого солдата — розташована біля підніжжя обеліска. Над нею вміщено Вічний вогонь, оточений бронзовим вінком із дубового листя; полумʼя привезли з Мамаєвого кургану, а в наш час його запалюють на памʼятні дати.
• Алея полеглих героїв — тридцять чотири могили з іменними надгробками: одинадцять генералів, двадцять один офіцер і двоє старшин. Останки переносили сюди з Аскольдової могили, Ботанічного саду та інших місць поховання в столиці.
• Меморіал жертв Голодомору «Свіча Памʼяті» — відкритий 22 листопада 2008 року до 75-х роковин Голодомору-геноциду за проєктом творчого колективу під керівництвом художника Анатолія Гайдамаки. Під самою свічею облаштовано Залу памʼяті.
• Скульптура «Гірка памʼять дитинства» — постать дівчинки з колосками в руках біля входу до меморіалу. Поруч розміщені бронзові скульптури янголів та алея «Чорні дошки».
• Оглядові майданчики над схилами — з них відкривається панорама Дніпра, лівого берега й куполів лаврського ансамблю; це одна з найширших видових точок правого берега.

Що всередині

Планування парку підпорядковане меморіальній осі: від входу веде парадна алея завдовжки близько шістдесяти метрів із гранітними сходами й світильниками у формі смолоскипів, яка виводить до обеліска й могили Невідомого солдата. Далі територія розходиться на бічні алеї та схилові доріжки, де вже переважає звичайне паркове життя.

• Меморіальне ядро — обеліск, могила Невідомого солдата з Вічним вогнем і алея з іменними похованнями.
• Комплекс памʼяті жертв Голодомору — «Свіча Памʼяті», Зала памʼяті під нею, скульптурні композиції та алея «Чорні дошки». З 2017 року реалізується друга черга — Національний музей Голодомору-геноциду.
• Алея Воїнської Слави — створена у 2013 році як окрема частина меморіального простору.
• Фортечні вали — південна межа парку проходить по валах цитаделі старої Києво-Печерської фортеці, і це один із найкраще збережених фрагментів київських укріплень.
• Зелений масив — каштанові й липові алеї та схилові насадження, які дають щільну тінь усе літо; парк закладали ще наприкінці XIX століття, тож дерева тут старі.
• Побутова зона — лавки, доріжки, дитячий майданчик, на якому встановлено сонячний годинник; він розташований на віддалі від меморіального ядра.

Чим зайнятися і для кого

• Тим, хто приходить вшанувати памʼять — це головний військовий некрополь столиці з іменними похованнями, а поруч — центральний в Україні меморіал жертв Голодомору.
• Гостям міста — парк лежить за кілька хвилин ходу від Києво-Печерської лаври, тож логічно вбудовується в маршрут одним відрізком.
• Мешканцям Печерська — тінисті алеї, лавки й спокійні доріжки на схилах роблять його зручним місцем щоденної прогулянки.
• Тим, кого цікавить архітектура — комплекс 1957 року є цілісним зразком меморіальної архітектури свого часу, від пропорцій алеї до форми світильників.
• Фотографам — оглядові майданчики дають панораму заплави й лівого берега, особливо виразну в години, коли сонце стоїть низько.
• Родинам з дітьми — дитячий майданчик винесено вбік від меморіальної осі, тож прогулянка з дитиною не конфліктує з характером місця.

Як дістатися і практичне

Парк розташований у Печерському районі, на схилах над Дніпром. Найближча станція метро — «Арсенальна», від неї десять-пʼятнадцять хвилин пішки в бік лаври; трохи довший, але теж робочий варіант — станція «Печерська». Наземний транспорт, що йде в напрямку лаври, зупиняється поруч із входом. Вхід на територію парку вільний і не обмежений годинами, проте варто памʼятати про комендантську годину в Києві з 00:00 до 05:00. Музейна частина меморіалу Голодомору працює за власним графіком, який варто уточнити перед візитом, — під час повітряних тривог експозиції зачиняють, а відвідувачів просять пройти до укриття. На огляд самого парку закладайте сорок хвилин-годину; разом із музеєм і сусідньою лаврою це дві з половиною-три години. Рельєф тут нерівний, з перепадами й сходами, тож для візка чи коляски зручні не всі маршрути.

Коли відвідати

Весна — час, коли парк найзеленіший: каштани й липи розпускаються рано, а зі схилів ще видно річку крізь молоде листя. Улітку тут відчутно прохолодніше, ніж у навколишніх кварталах, бо старі алеї дають суцільну тінь, і саме тому вдень парк заповнюють ті, хто працює поруч. Осінь відкриває головне — краєвид: після листопаду з оглядових майданчиків Дніпро й лівий берег проглядаються до горизонту, а сама територія стає тихою. Взимку парк майже безлюдний, снігом підкреслюється геометрія меморіальної алеї, і це найстриманіший сезон для візиту. Окремо варто врахувати памʼятні дати — четверту суботу листопада, коли вшановують жертв Голодоморів, і травневі дні памʼяті: тоді тут проходять офіційні церемонії й доступ до окремих ділянок може бути обмежений.

Цікаво знати

Парк заклали наприкінці XIX століття, і спершу він називався Аносівським — на честь Олексія Аносова (1822-1906), коменданта Київської фортеці, учасника російсько-турецької війни 1877-1878 років. Пізніше територія фігурувала під назвами Комендантський сад і Кіровський парк, а сучасну дістала після 1957 року. Загальна площа становить 18,37 гектара. 6 листопада 1957 року тут відкрили Меморіал Вічної Слави: двадцятисемиметровий гранітний обеліск над могилою Невідомого солдата, парадну алею з гранітними сходами й Алею полеглих героїв, куди перенесли поховання воїнів із Аскольдової могили та інших місць. Серед похованих — генерал-полковник Михайло Кирпонос, командувач Південно-Західного фронту, який загинув у вересні 1941 року. Вічний вогонь запалив маршал Василь Чуйков полумʼям, привезеним із Мамаєвого кургану. У 1972 році парк отримав статус памʼятки садово-паркового мистецтва місцевого значення. 22 листопада 2008 року в парку відкрили «Свічу Памʼяті» — перший етап меморіального комплексу памʼяті жертв Голодомору, з 2017 року будується друга черга з музейною експозицією. У березні 2025 року на вхідній групі меморіалу встановили історично коректне датування Другої світової війни — 1939-1945 замість попереднього 1941-1945; ініціатором виступив Антон Дробович, який очолював Український інститут національної памʼяті, а роботи профінансували меценати.

Поради відвідувачу

• Памʼятайте, що центральна частина парку — це кладовище: біля могил і Вічного вогню не влаштовують пікніків, не сідають на надгробки й не знімають постановочних фото.
• Плануйте візит до музейної частини меморіалу Голодомору заздалегідь і звіряйте графік: у воєнний час експозиції зачиняють на час тривог, а сеанси можуть скорочувати.
• Взувайте стійке взуття: доріжки на схилах круті, після дощу й у ожеледь тут слизько, а частина маршрутів проходить сходами.

Питання й відповіді

Чи вільний вхід до парку? Так, парк відкритий безкоштовно й не має огорожі з касою. Окремо оплачується лише відвідування музейної експозиції меморіалу Голодомору, яка працює за власним розкладом.

Скільки людей поховано в парку? На Алеї полеглих героїв розташовані тридцять чотири могили з іменними надгробками — одинадцять генералів, двадцять один офіцер і двоє старшин; дванадцятеро з них мали звання Героя Радянського Союзу. Окремо є могила Невідомого солдата біля обеліска.

Чи горить Вічний вогонь постійно? Ні. У наш час його запалюють на памʼятні дати, а не цілодобово. Сама чаша з бронзовим вінком із дубового листя доступна для огляду завжди.

Скільки часу закласти на візит? Огляд парку й меморіального ядра займає сорок хвилин-годину. Якщо додати музей Голодомору й прогулянку до лаври, виходить дві з половиною-три години.

Як дістатися громадським транспортом? Метро до станції «Арсенальна», далі десять-пʼятнадцять хвилин пішки в бік лаври. Альтернатива — станція «Печерська» або наземний транспорт, що прямує до лаврського комплексу.

Чи зручний парк для коляски? Частково. Головна алея й меморіальна частина мають тверде покриття, але схилові доріжки круті й місцями переходять у сходи, тож повний обхід території з коляскою незручний.

Що ще подивитися поруч? Києво-Печерська лавра розташована за кілька хвилин ходу, а південна межа парку проходить по валах старої Києво-Печерської фортеці — це один із найкраще збережених фрагментів київських укріплень.

Чи є обмеження в дні памʼятних заходів? Так. У четверту суботу листопада та в травневі дні памʼяті тут проходять офіційні церемонії, і доступ до окремих ділянок на цей час можуть обмежувати.