Володимирська Гірка

Володимирська гірка — тераси над Дніпром із найстарішим монументом Києва

Це той самий краєвид, який потрапляє на кожну другу листівку з Києва: тераси старого парку спускаються схилом до Подолу, унизу блищить Дніпро з Трухановим островом, а над деревами височіє бронзовий князь Володимир із хрестом у руці — найстаріший скульптурний пам’ятник міста, встановлений 1853 року. Парк розбили ще в 1830-х роках на місці колишніх укріплень Михайлівської гори, і відтоді він живе подвійним життям: удень це головна оглядова точка центру, увечері — місце побачень і випускних фотосесій. Після реконструкції 2018–2019 років гірку з’єднав із сусіднім Хрещатим парком 216-метровий пішохідно-велосипедний міст зі скляними вставками в підлозі оглядових майданчиків, який кияни одразу прозвали «скляним».

Родзинки

• Пам’ятник князю Володимиру — бронзова постать заввишки 4,4 метра на чавунно-цегляному п’єдесталі-каплиці заввишки 16 метрів; загальна висота монумента — 20,4 метра. Урочисто відкритий 28 вересня (10 жовтня) 1853 року, це найстаріший скульптурний пам’ятник Києва.
• Троє авторів однієї роботи — бронзову фігуру відлив у власній петербурзькій майстерні скульптор Петро Клодт, барельєфи для п’єдесталу (серед них «Хрещення народу руського») виконав Василь Демут-Малиновський ще 1843 року, а сам п’єдестал спроєктував архітектор Олександр Тон; чавунні деталі відливали на Дугненському заводі під Калугою.
• Підсвічений хрест — електричне освітлення хреста в руці князя влаштували ще 1895 року коштом київського мецената Семена Могилевцева. Уночі світний хрест над схилом видно з лівого берега.
• Кокорівські альтанки — дві ажурні металеві альтанки, зведені в грудні 1898 року. Історія їх появи анекдотична: промисловець Василь Кокорєв пожертвував на оглядовий павільйон тисячу рублів ще в 1860-х, гроші пролежали в канцеляріях 33 роки й з відсотками вистачило вже на дві споруди. Реставрацію завершили 2012 року.
• Пішохідно-велосипедний міст — металева трипрогонова конструкція завдовжки 216 метрів, на яку пішло близько 700 тонн сталі. Відкритий 25 травня 2019 року; на поворотних оглядових майданчиках у підлогу вмонтовано скляні вставки, крізь які видно землю внизу.
• Фонтан зі скульптурою Архангела Михаїла — новіший акцент у верхній частині парку, з відсиланням до небесного покровителя Києва, чиє зображення століттями стоїть на міському гербі.
• Погруддя Данте Аліг’єрі — несподіваний італійський слід серед київських схилів, ще одна впізнавана точка зустрічей у парку.

Що всередині

Парк займає близько 10,6 гектара (в окремих джерелах наводять до 16,9 гектара разом із суміжними схилами) на верхній і середній терасах Михайлівської гори. Планування триярусне: рівний верхній прогулянковий рівень, середня тераса з монументом і видовими майданчиками, і круті схили, прорізані серпантином доріжок. У насадженнях налічують 93 види дерев і кущів — переважно ясен, клен, кінський каштан та акація, але є й рідкісні для Києва кипарисовики, японські вишні та рододендрони. Від 1972 року вся територія має статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

• Тераси й серпантини — система доріжок, прокладених ще в XIX столітті так, щоб пологий спуск схилом був можливий без сходів.
• Оглядові майданчики з видом на Поділ, Дніпро, Труханів острів і лівий берег — кілька точок на різних висотах, кожна дає власний ракурс.
• Монументальне ядро — пам’ятник князю Володимиру з підпірними стінами, сходами й партером довкола.
• Історичні малі форми — Кокорівські альтанки 1898 року, чавунні огорожі, ліхтарі, лави вздовж алей.
• Пішохідно-велосипедний міст, що з’єднує гірку з Хрещатим парком у районі Європейської площі.
• Київський фунікулер у північній частині — окремий вид транспорту, що працює від 1905 року й піднімає пасажирів від Подолу до верхнього міста.

Чим зайнятися і для кого

• Туристам — це головна оглядова точка історичного центру: за одну годину ви побачите й давньоруський пагорб, і панораму Дніпра, і найстаріший монумент міста.
• Парам і молодятам — парк традиційно вважають найромантичнішим у Києві; сюди приїздять на весільні зйомки й приходять випускники після урочистостей.
• Фотографам — вечірнє світло на схилах, підсвічений хрест і панорама Подолу дають кадри, які неможливо зняти більше ніде в місті.
• Велосипедистам і бігунам — міст робить зв’язку між гіркою та сусідніми парками безперервною, без спуску до проїжджої частини.
• Родинам із дітьми — верхній рівень рівний і зручний, а прогулянку легко перетворити на пригоду, доїхавши нагору фунікулером замість підйому пішки.
• Тим, хто цікавиться історією — на одному пагорбі зійшлися сліди Михайлівського Золотоверхого монастиря, імперської містобудівної програми XIX століття й сучасної реконструкції.

Як дістатися і практичне

Парк лежить у самому центрі верхнього міста, на схилах над Подолом. Найпростіший і найефектніший спосіб дістатися — метро до станції «Поштова площа» синьої Оболонсько-Теремківської лінії, а далі фунікулером угору: підйом триває кілька хвилин і сам по собі є атракціоном із краєвидом. Альтернативи — станція «Майдан Незалежності» тієї ж лінії та «Хрещатик» червоної Святошинсько-Броварської: від обох до парку 10–15 хвилин пішки через центр. З боку Європейської площі до парку веде пішохідно-велосипедний міст. Вхід до парку вільний і цілодобовий, алеї освітлені; окремої плати за прохід, оглядові майданчики чи міст не беруть — оплачується лише проїзд фунікулером за звичайним міським тарифом. На саму гірку закладайте годину-півтори; якщо додати міст, Хрещатий парк і спуск до Подолу — від двох до трьох годин. Врахуйте рельєф: спуск терасами легкий, а підйом назад угору відчутний, тож із маленькими дітьми або обмеженою мобільністю краще планувати маршрут «згори вниз». Стан мосту й окремих ділянок після реконструкцій періодично змінюється через ремонтні роботи — перед візитом варто перевірити, чи відкритий прохід.

Коли відвідати

Навесні гірка одна з перших у Києві звільняється від снігу — схили південної та західної експозиції прогріваються рано. У квітні тут зацвітають декоративні вишні й магнолії, а в травні кінські каштани; крони ще прозорі, тому панорама на Дніпро видима майже з будь-якої точки, а не лише з майданчиків.

Улітку парк живе вечорами: удень на відкритих терасах спекотно й сонячно, зате після сьомої схили дають тінь, а захід сонця над Подолом — головна вистава сезону. Це також час випускних, і в останні травневі та перші червневі вихідні тут особливо людно.

Осінь — найкращий сезон для фотографій. Жовтень фарбує клени й каштани в золото, ранкові тумани над Дніпром піднімаються просто до рівня терас, а прозоріші крони знову відкривають панораму. Будній ранок у жовтні — найтихіший час у парку за весь рік.

Узимку гірка перетворюється на графіку: голі дерева, засніжені тераси й чорна вода Дніпра внизу. Схили слизькі, тож взуття має значення, зате підсвічений хрест над снігом і вечірні вогні лівого берега виглядають ефектніше, ніж будь-коли влітку.

Цікаво знати

Назва «Михайлівська гора» відома з XII століття — вона походить від Михайлівського Золотоверхого монастиря й собору, зведених 1108 року за князя Святополка-Михаїла. Століттями цей пагорб був частиною оборонного контуру верхнього міста, і лише в 1830-х роках його почали впорядковувати: старі укріплення перетворили на тераси, проклали цегляні доріжки, розбили квітники й поставили альтанки. Головна фаза робіт припала на 1840-ві.

1853 року на західному відрозі гори звели пам’ятник князю Володимиру, і саме він змінив топонім: назва «Володимирська гірка» поступово витіснила давнішу «Олександрівська гора». Монумент відкрили 28 вересня (за новим стилем 10 жовтня) 1853 року. Бронзову фігуру заввишки 4,4 метра відлив особисто Петро Клодт у своїй петербурзькій майстерні, барельєфи для п’єдесталу виконав Василь Демут-Малиновський ще 1843-го, а проєкт п’єдесталу-каплиці належить архітекторові Олександру Тону — старшому братові знаменитого Костянтина Тона, якому цю роботу часто помилково приписують: на кресленнях київського пам’ятника стоїть підпис саме Олександра. Загальна висота монумента — 20,4 метра, і стоїть він приблизно на 80 метрів вище за рівень Дніпра.

1895 року київський меценат Семен Могилевцев профінансував електричне підсвічування хреста, і світний хрест над схилом став однією з перших міських світлових домінант. Наприкінці 1890-х парк отримав дві ажурні Кокорівські альтанки, збудовані на пожертву промисловця Василя Кокорєва, яка чекала на реалізацію 33 роки. Близько 1900 року на схилі звели панораму «Голгофа» — популярний видовищний павільйон, знищений у 1920-х. Наприкінці 1970-х історичний ландшафт зазнав найбільших втрат: знесли готель «Європейський» і зрізали частину пагорба.

Від 1972 року парк має статус пам’ятки садово-паркового мистецтва. Останню масштабну реконструкцію провели у два етапи в 2018–2019 роках, а 25 травня 2019-го відкрили пішохідно-велосипедний міст завдовжки 216 метрів, який з’єднав гірку з Хрещатим парком. 10 жовтня 2022 року під час російського ракетного удару по центру Києва вибух пошкодив конструкції та скло на мосту, але сама споруда встояла; тоді ж, як і інші ключові київські монументи, пам’ятник Володимиру закрили протиуламковими конструкціями.

Поради відвідувачу

• Плануйте маршрут згори вниз: підніміться фунікулером або підійдіть із боку центру, а спускайтеся терасами до Подолу — так ви побачите всі видові точки й уникнете важкого підйому схилом.
• Взувайте стійке взуття: доріжки на схилах круті, після дощу й у мороз бруківка та плитка стають дуже слизькими.
• Для найкращих кадрів приходьте за годину до заходу сонця: у цей час панорама Подолу й Дніпра підсвічена м’яким бічним світлом, а після сутінків вмикають підсвічування хреста.

Питання й відповіді

Скільки коштує вхід на Володимирську гірку? Вхід вільний, парк відкритий цілодобово. Плати не беруть ні за прохід, ні за оглядові майданчики, ні за пішохідний міст. Окремо оплачується тільки проїзд фунікулером — за звичайним міським тарифом.

Чи справді міст скляний? Ні, це метафора. Міст — металевий, трипрогоновий, завдовжки 216 метрів; скляні вставки вмонтовано лише в підлогу оглядових майданчиків на поворотах, крізь них видно землю внизу. Саме через ці вставки кияни й прозвали його «скляним».

Коли відкрили міст і що з ним відбувалося потім? Його відкрили 25 травня 2019 року. Скляні панелі не раз доводилося міняти, а 10 жовтня 2022-го під час ракетного удару по центру міста конструкції та скло дістали пошкодження, хоча сам міст устояв. Через періодичні ремонти прохід іноді обмежують — це варто перевіряти напередодні візиту.

Хто автор пам’ятника князю Володимиру? Це спільна робота трьох майстрів: бронзову фігуру відлив Петро Клодт, барельєфи створив Василь Демут-Малиновський, п’єдестал спроєктував архітектор Олександр Тон. Пам’ятник відкрили 28 вересня (10 жовтня) 1853 року.

Яка висота монумента? Бронзова постать князя — 4,4 метра, п’єдестал — 16 метрів, разом 20,4 метра. Сам монумент стоїть приблизно на 80 метрів вище за рівень Дніпра, тому здається значно більшим, ніж є.

Скільки часу закласти на прогулянку? Годину-півтори на саму гірку. Якщо додати пішохідний міст, Хрещатий парк і спуск терасами до Подолу — від двох до трьох годин.

Чи важко тут ходити з дитячим візком? На верхньому рівні й на мосту — ні, там рівно й широко. Спуск нижніми терасами крутий і подекуди зі сходами, тож із візком краще обмежитися верхньою частиною або скористатися фунікулером.

Що подивитися поруч? З одного боку мосту — Хрещатий парк і Європейська площа, з іншого — Михайлівська площа з Золотоверхим монастирем і Софійський собор. Унизу, куди спускаються тераси, починається Поділ; фунікулер довозить туди за кілька хвилин.