Іван Іванович Шмальгаузен — видатний вчений, який все своє життя присвятив теорії еволюції та теорії стабілізуючого добору. Він був зоологом, ембріологом, морфологом та справжнім світилом науки. Про життя біолога та його перші кроки в науку, далі на kyiv.name.
Дитячі роки
Іван Іванович Шмальгаузен має німецьке коріння. Його предки були лютеранцями, які у ХІХ сторіччі мігрували до Російської імперії. Батько науковця, Іван Федорович, був ботаніком та одним з основоположників палеоботаніки. У 1879 році Іван Федорович переїхав з Санкт-Петербурга до Києва, де одружився з Луїзою Людвігівною.
23 квітня 1884 року на світ зʼявився великий науковець Іван Іванович Шмальгаузен, якого назвали подвійним імʼям Іван-Людвіг, хоча дитину скорочено називали Іван. Хлопець був не єдиний в сімʼї. В нього була сестра Луїза-Юлія та брат Еміль-Герман. Коли Івану виповнилося 10 років, він вступив до Київської гімназії №4, яка знаходилася на перехресті бульвару Тараса Шевченка та вулиці Пироговської.
Раптом в сімʼї помер батько Іван Федорович, а незабаром втопився старший брат науковця Еміль-Герман. Мати залишилася одна з двома дітьми на руках, проте жінка робила все для того, щоб діти нічого не потребували. Луїза Людвігівна забезпечила сину найкращу освіту в Київській гімназії №1, яка знаходилась на місці Жовтого корпусу Київського національного університету імені Тараса Григоровича Шевченка.
Ще бувши гімназистом Іван Шмальгаузен молодший виявляв інтерес до природничих наук. У 1901 році він закінчив гімназію із золотою медаллю та розпочав навчання у Київському університеті Святого Володимира на відділені фізико-математичного факультету. Ще першокурсником Іван Іванович отримав досвід роботи в хімічній лабораторії Миколи Бунге, біологічній лабораторії Сергія Навашина та зоотомічній лабораторії Олексія Сєверцова. Найбільше на погляди Івана Шмальгаузена впливав Олексій Сєверцов, який був засновником морфології тварин та прихильником теорії Дарвіна.
Перша наукова робота Івана Шмальгаузена, яка отримала високу оцінку була присвячена дослідженню будови та ембріонального розвитку легень змії, а потім він почав вивчати особливості формування.
До речі, навчання Івана тривало довше, ніж в інших студентів, адже один рік він пропустив через хворобу, а на другий раз його виключили за участь в студентських заворушеннях. Фінансове положення сімʼї юнака було не менш скрутним, тож науковець рано влаштувався на роботу асистентом на Вищих жіночих курсах. Після отримання диплома науковець продовжив співпрацю з Олексієм Сєверцовим в Київському університеті Святого Володимира.
Доросле життя, одруження, початок активної наукової діяльності
У 1910 році науковець Шмальгаузен створив сімʼю з Лідією Дмитрівною Козловою, яка працювала вчителькою французької мови в столичній прогімназії для жінок. Наступного року в них народилася донька Ольга, яка стала відомою ембріологинею та гідробіологинею.
Іван Іванович продовжував працювати в Київському університеті Святого Володимира разом з Сєверцовим, але у 1912 році професор навчального закладу влаштувався в Московський університет та запросив свого учня на посаду лаборанта. Шмальгаузен переїхав до Москви й вже через два роки захистив там магістерську дисертацію, а ще через два роки докторську роботу.
У 1917 році Іван Іванович взяв участь у конкурсі на посаду професора в Тартуський університет, а вже у 1918 році почав працювати там. Перша світова війна внесла свої корективи, та Шмальгаузен залишився на підконтрольній території для більшовиків, які запропонували йому викладати у Воронезькому університеті.
1921 рік — Шмальгаузен повертається до Києва
Влітку 1921 року Іван Іванович Шмальгаузен повернувся до рідного міста, де став працювати професором кафедри ембріології та динаміку розвитку організмів в рідному університеті Святого Володимира.
Саме в цей період його обрали академіком Всеукраїнської академії наук за спеціальністю “еволюційна морфологія”. Саме професор Шмальгаузен заснував Інститут зоології та морфології ВУАН та Біологічний інститут ВУАН. Іван Шмальгаузен став першим директором Інституту зоології та біології ВУАН і попрацював там аж до 1945 року.
Саме в період, коли Шмальгаузен жив в Києві вдруге, свят побачив видання “Основи порівняльної анатомії хребетних тварин”, де говорилося про те як влаштована теорія еволюції. До речі, ця праця має великий попит у ХХІ сторіччі, хоча в Радянському союзі вважалася безглуздою. Ба більше, науковець з Києва створив власну теорію стабілізуючого добору, яка говорить, що організми з мутаціями та рекомбінаціями менш здатні до акомодації.
У 1920-1930 роках Шмальгаузен започаткував власну наукову школу, а у 1936 році, коли помер його вчитель Олексій Сєверцов, він залишився головним фахівцем ембріології та морфології в Радянському союзі.
Чистка кадрів та смерть видатного науковця
З 1930 року академіка Шмальгаузена переслідувала радянська влада, а дещо пізніше генетику визнали безглуздою наукою, внаслідок чого почалася чистка кадрів.
Іван Шмальгаузен був вимушений працювати завідувачем лабораторії у своєму ж університеті. Академік працював до самої смерті й за життя встиг видати понад 300 наукових праць.
Джерела: