Бути українцем — це рухатися вперед, бути активним і цілеспрямованим, прагнути прославляти країну, мати інтерес до культурної спадщини України, її історії та традицій. Далі на kyiv.name.
Україна насправді багата країна на талановитих людей, лише уявіть, кожне століття в історії України запамʼяталось своїм проривом та винаходом. Одним з найвизначніших науковців 20 століття був відомий Данило Заболотний.
Данило Заболотний – видатний український науковець, який присвятив своє життя боротьбі з чумою, холерою, дифтерією, тифом та іншими небезпечними інфекційними захворюваннями, прагнучи врятувати людство від цих хвороб.
Ранні роки
Народився Данило Кирилович Заболотний 2 січня 1867 року в селі Чоботарка на Вінниччині в українській селянській родині. Сімʼя жила доволі бідно. В 11 років Данило втратив батька, і брат матері забрав його до Ростова-на-Дону.
Відомо, що батько Данила Заболотного, Кирило Павлович, був сином нахімовського матроса, а також учасником оборони Севастополя під час Кримської кампанії.
Переломні моменти дитинства на смерті батька не закінчились, згодом мати Заболотного захворіла на туберкульоз кісток і багато років була прикута до ліжка. У Ростові-на-Дону хлопець вступив до гімназії. Данило серед своїх ровесників вирізнявся неабиякими здібностями та мав особливий інтерес до природничих наук.
Дядько викладав в одній із місцевих гімназій природознавство й географію та часто брав із собою племінника на екскурсії, вчив розпізнавати рослини, складати гербарії, колекції комах та мінералів.
Розвиток Заболотного як вченого
Згодом Заболотний переїхав до Одеси, а в 1891 році він поїхав до Києва вступати на медичний факультет київського університету Св. Володимира (Національний університет ім. Т. Г. Шевченка), і його одразу ж зарахували на 3 курс, адже він екстерном склав державний екзамен за університетський курс. Якщо так подумати, то Заболотний сам міг би вчити своїх викладачів.
В університеті Шевченка майбутній науковець навчався упродовж 1891-1894 років.
Відразу після закінчення університету Заболотний працював у Київському військовому шпиталі. Тут він завідував відділенням інфекційних хвороб.
Вже у 1928 році Заболотний був обраний президентом Всеукраїнської академії наук (Національна академія наук України), а також науковець заснував Інститут мікробіології та епідеміології в Києві.
Небезпечні експерименти
Бувши студентом-медиком, Данило Кирилович Заболотний виконав низку важливих наукових досліджень. Особливо значущими були його експерименти щодо впливу збудників холери на ховрахів. Вчений виявив, що ці тварини дуже чутливі до холерного вібріона, але їх можна зробити несприйнятливими до холери за допомогою пероральної вакцинації. Вже в цих роботах він розвивав ідею про те, що зараження тісно пов’язане з імунітетом організму.
Наступним кроком була перевірка й подальше опрацювання даних, отриманих на ховрахах, але вже у спостереженнях на людях. І ось 1893 року Данило Кирилович Заболотний спільно з учнем і завідувачем кафедри університету Шевченка, ризикуючи власними життями, здійснили героїчний і дуже небезпечний експеримент.
Обидва дослідників випили спочатку культуру убитих холерних мікробів, а слідом випили ще культуру живих вірулентних вібріонів холери. Захворювання при цьому не настало. Експеримент Заболотного та Савченка мав виняткове наукове і практичне значення, оскільки вперше дозволив науково обґрунтувати питання вакцинації проти холери.
Завдяки цьому досліду вперше було доведено можливість протихолерної імунізації гастроентеричним шляхом і встановлено роль бацилоносійства у розповсюдженні холери. Результати цих досліджень були опубліковані у статті “Опыт иммунизации человека против холеры”. Під час навчання в Київському університеті, Заболотний виконав шість наукових праць.
На цей час припадає і початок його педагогічної практики. На той час бактеріологія ще не виділилась в окремий курс. Проте при університеті уже сформувалася група студентів та науковців, які цікавились цією наукою. Їм надавав значну допомогу Заболотний.
Видатний науковець, лауреат Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини 1908 року Ілля Мечников захоплювався сміливістю Заболотного і подаровану йому на згадку фотокартку підписав такими словами: “Безстрашному учневі від здивованого вчителя. З найкращими побажаннями у боротьбі з мікроскопічними ворогами”.
Тут вже й нескладно здогадатися чому Заболотного взяли позачергово до університету Шевченка.
Особисте життя Заболотного
Наприкінці навчання в Київському університеті Заболотний одружився з фельдшеркою Анастасією Михайлівною Турчановською. Проте цей шлюб був нетривалим. Зустріч з Людмилою Владиславівною Раденькою була для нього щастям. Протягом десятиліть спільного життя вони зберегли взаємну любов і повагу.
На жаль, згодом Данило Заболотний зазнав втрати сина та дружини, але саме це наштовхнуло його до активної підтримки дітей-сиріт, також він особисто усиновив, виховував та навчав 13 дітей.
Смерть науковця
Данило Кирилович Заболотний пішов із життя 15 грудня 1929 року. Його останніми словами були: “Дорогі мої діти, любіть науку і правду”. Його поховали поруч із дружиною Людмилою Радецькою у дворі батьківського будинку в рідному селі Чоботарка, яке згодом було перейменовано на Заболотне. На вході у меморіальний музей, який завжди відкритий для відвідувачів, розміщено рядки з вірша Данила Кириловича: “Підемо разом на роботу для неньки-Вкраїни, нехай з нами, козаками, вона не загине!”.
Використані джерела:
- https://www.google.com/url?sa=t&source=web&rct=j&opi=89978449&url=https://knu.ua/ua/geninf/osobystosti/zabolotniy/&ved=2ahUKEwje4KqW1L2HAxUGPhAIHbPUNJsQFnoECEIQAQ&usg=AOvVaw1BOuXRm7wg4qkjnAtPTOEu
- https://www.kyivpost.com/uk/post/11143
- https://vn.20minut.ua/Nashe-mynule/yogo-pratsya–podvig-scho-vidomo-pro-epidemiologa-danila-zabolotnogo-11364930.html