Київ — столиця не лише каштанів та смачного торту, але й місто, де зростали справжні вчені, які здійснювали значні прориви в науці. Далі на kyiv.name.
Олександр Палладін, хоч і не народився в столиці України, але увійшов в історію як чоловік, який підкорив Київ своїми науковими винаходами.
Хто такий Палладін?
Олександр Палладін — перший вчений, який почав вивчення біохімії нервової системи, визначив топографію нервових тканин, досліджував вітаміни з точки зору біохімії, встановив зв’язок між дефіцитом вітамінів в організмі й порушеннями в процесі обміну речовин.
Академік заснував кілька наукових напрямків, які стали основою комплексної науки біохімії в сучасному її розумінні. Це нейрохімія, біохімія харчування, біохімія спорту, біохімія головного мозку, біохімія вітамінів.
Ранні роки Палладіна
Олександр Палладін народився 10 вересня 1885 року в сімʼї відомого науковця, професора Варшавського, Петербурзького та Харківського університетів, академіка Володимира Івановича.
Освіту майбутній вчений здобував спочатку в гімназії, згодом вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету.
Саме під час навчання в університеті Палладіну вкрай цікавим виявився напрямок фізіології, тому поєднував науку з роботою в інституті експериментальної медицини Івана Павлова.
З часом за роботу в напрямку фізіології спинного мозку, виконану в лабораторії Введенського, Палладін був навіть нагороджений золотою відзнакою.
Після закінчення вищого навчального закладу в 1908 році Олександра Палладіна залишили на кафедрі фізіології для підготовки до викладацької діяльності. Відомо, що для вдосконалення знань він вирушив до Гейдельберзького університету.
Згодом, повернувшись з Німеччини, Палладін почав працювати асистентом у фізіологічній лабораторії Жіночого педагогічного інституту та навіть читав лекції на вищих жіночих курсах в інституті. Коротко кажучи, крок за кроком Палладін все ширше та якісніше розвивав свої вміння, з якими потім науковець міг ділитись.
Вже у 1916 році Палладін переїхав до України, де відтоді жив і працював у Києві. В період 1934-1954 років був професором Київського університету. З 1946 до 1962 року обіймав посаду президента Академії наук Української РСР.
Чим займався вчений?
Основним напрямком в якому працював науковець — це біохімія мʼязів, нервова система, також займався вивченням біохімічних вітамінів.
Як відомо, в області біохімії м’язів Палладін працював над вивченням ролі окремих азотистих і фосфорних сполук в м’язах, а також біохімічну природу процесів стомлення, відпочинку і тренування м’язів.
Олександр Палладін одним із перших, хто почав вивчення вітамінів, порушення обміну речовин при авітамінозах, він перший, хто досліджував внутрішньоклітинний вуглеводний обмін, перетворення вітамінів в тканинах (вітамін С) і механізм їхньої дії.
Палладіну, завдяки своїм напрацюванням, вдалось врятувати десятки тисяч життів військових під час Другої світової війни. Саме в цей період на війні часто помирали захисники від втрати крові. На тлі цього вченим доручили винайти препарат, який би міг зупинити кровотечу.
Під час досліджень вітаміну К, який відіграє ключову роль у регуляції процесів зсідання крові, Палладін також вивчав його аналог Кз. Він розробив ефективний кровоспинний засіб, що базується на бісульфатному поєднанні цього вітаміну, яке розчиняється у воді. Цей препарат, відомий під назвою Вікасол, набув широкого застосування у медичній практиці.
Також науковець в області біохімії нервової системи дослідив біохімічну топографію нервових тканин, процеси транспорту іонів у структурах нервової системи при порушенні, дослідив особливості обміну білків, нуклеїнових кислот і вуглеводно-фосфорних сполук у нервовій тканині.
В 1960 році в інституті біохімії АН УРСР, який очолював сам же Палладін, вивчали обмін білків у різних структурах тканини головного мозку, зміст і обмін білків, нуклеїнових кислот і полісахаридів, ферменти ЦНС, а також вплив нейротропних речовин на процеси азотного і вуглеводного обміну в головному мозку.
Олександр Володимирович заснував низку наукових течій, які стали підґрунтям для розвитку сучасної біохімії та молекулярної біології, а також теоретичної та практичної медицини.
Палладін став одним із фундаторів міжнародного нейрохімічного товариства. Науковець організував асоціації біохіміків, фізіологів і фармакологів СРСР і України, Харківського медичного товариства, Товариства “Знання” України.
Палладін є також фундатором випускових наукових журналів – “Український біохімічний журнал” та міжнародні видання “The International Journal of Neuroscience” та “The Journal of Neuroscience”.
Смерть науковця
На жаль, серце видатного вченого перестало битись 6 грудня 1972 року. Поховали Олександра на Байковому кладовищі. Палладін залишив своїм нащадкам 70 монографій, 600 наукових статей, які допомагають покращувати світ біохімії.
Щорічно науковці, які досягли успіхів у сфері біохімії та молекулярної біології отримують премії імені Палладіна від Національної академії наук України.
Іменем вченого названий інститут біохімії АН України. Меморіальні дошки встановлені в Києві, на будівлі Президії АН України, а також на будівлі інституту біохімії АН України та у Харкові, на будівлі медичного вищого навчального закладу.
Список використаних джерел:
- https://nubip.edu.ua/node/63608
- http://www.nbuv.gov.ua/node/4275
- https://uain.press/blogs/1335541-1335541