Англійці кажуть, що не буває поганої погоди, а буває невідповідний одяг. Але як вибрати одяг за погодою? Ранок може бути сонячним, а ось вечір може здивувати. У цьому випадку ми дивимося прогноз погоди. Проте гідрометеорологічна служба – це не тільки передбачення на завтра. Це складна система приладів, чисел, регулярних досліджень та наукових відкриттів. Далі на kyiv.name.
Крізь час і погоду
Історія гідрометеорологічної служби в Києві почалася у 1851 році з будівництва обсерваторії в Ботанічному саду. Працювати обсерваторія мала при Університеті Св. Володимира (зараз Київський національний університет імені Тараса Шевченка). У 1855 році обсерваторію відкрили й почалися перші спостереження за погодою.
Керували обсерваторією вчені, професори фізики та математики. Першим директором був Михайло Тализін. При ньому спостереження стали регулярними та постійно публікувалися у Відомостях Київського університету. Пізніше його наступники створили при обсерваторії школу метеорологів і розгорнули будівництво мережі метеостанцій по Південно-Західній Росії (територія сучасної України).
Спостереження й прогноз погоди мали величезне значення для сільського господарства, тому у 1895 році було створено службу інформації про вегетацію і врожай та розпочалися перші спостереження за сонячною радіацією.
Гідрометеорологічна служба у XX столітті
XX століття не обіцяло нічого хорошого. Світова війна, революція, зміна політичного режиму. Але й під час війни Центральна геофізична обсерваторія продовжила дослідження, більшою мірою, для потреб армії. Під час існування Української Народної Республіки роботою обсерваторії навіть цікавився головний отаман УНР Симон Петлюра.
На початку 20-х років XX століття директором Центральної геофізичної обсерваторії (ЦГО) став Борис Срезневський. Цей видатний учений і пристрасний дослідник створив справжню «погодну лабораторію». Він систематизував розрізнені метеорологічні спостереження, висунув на перший план точні вимірювання та науковий підхід. Його наполеглива праця дала розуміння закономірностей погоди та можливості довгострокового прогнозування.
У 1930-і роки обсерваторію перенесли в Бориспіль, оскільки умови в Києві, що сильно розрісся, не підходили для досліджень. Бориспільську обсерваторію забезпечили найкращим на той момент обладнанням і запросили на роботу провідних фахівців-метеорологів. Ця обсерваторія на той час стала головною і найбільшою установою України у сфері геофізики та метеорології.
У 1935 році в Борисполі запустили перший радіозонд, і це був уже новий рівень у вивченні погоди. Потім такий радіозонд запустили з площі Богдана Хмельницького в Києві.
Друга світова війна зупинила роботу обсерваторії лише на кілька місяців, але повною мірою науково-дослідна діяльність відновилася тільки після звільнення Києва від фашистів. У 1947 році розпочався новий етап у дослідженнях – спостереження за атмосферною електрикою.
З Борисполя обсерваторію вирішили перенести назад до Києва, але розташувати її на околиці міста. Крок за кроком розвивалася обсерваторія, результати її досліджень набували дедалі більшого значення для різних сфер економіки та для захисту природи від радіаційного та хімічного забруднень.
Наступним кроком було створення Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту, фахівці якого значно розширили коло досліджень.
Важливою віхою в історії обсерваторії стало створення на її базі державної служби спостережень і контролю за забрудненням природного середовища. Ця служба вже охоплювала своєю мережею багато областей України, і в цей самий час Київську геофізичну обсерваторію було перейменовано в Українську гідрометеорологічну обсерваторію.
У 1990-х роках мережа метеостанцій досягла максимального розвитку. Криза і перебудова політичної системи в країні на якийсь час призупинили роботу метеорологічних обсерваторій, але незабаром спостереження відновилися.
В останні роки існування СРСР Київська обсерваторія отримала назву – Український центр радіаційного контролю. До цього центру увійшли всі гідрометеостанції Києва та Київської області, а в уже незалежній Україні обсерваторії повернули її первісне ім’я – Центральна геофізична обсерваторія. Закінчилась ціла історична епоха.
Нове тисячоліття, нові реалії
У 2000-х роках в обсерваторії відновили щорічне видання «Трудів Центральної геофізичної обсерваторії». Багато вчених спиралися у своїх працях на багаторічні дослідження, проведені обсерваторією. Завдяки цим матеріалам було зроблено чимало наукових відкриттів.
Діяльність обсерваторії почали популяризувати, і з 2010 року в ранкових ефірах Українського радіо ми слухаємо прогноз погоди та про те, як змінювалася температура повітря в Києві за останні 143 роки.
Обсерваторія слідує духу епохи та залишається важливим науковим центром. З 2016 року запускаються GPS-зонди, обладнання постійно оновлюється, процеси оцифровуються.У 2020-х роках ЦГО носить ім’я Бориса Срезневського, є найстарішою установою в гідрометеослужбі України та має досить розгалужену структуру. Гідрометеостанції розташовані, крім Києва, у Борисполі, Вишгороді, Чорнобилі, Фастові, Білій Церкві, Яготині та ще кількох містах і селах. До сфери діяльності обсерваторій входить велика кількість вимірювань: метеорологічні, радіаційні, гідрологічні, рівень хімічного забруднення, стан навколишнього середовища. Усі ці дані необхідні в різних державних сферах – у будівництві, сільському господарстві, проєктуванні, та, що дуже важливо, у Збройних силах.