Сьогодні візитівкою Києва вважається широченний та глибокий Дніпро, який розділяє київські береги. Але мало хто знає, що понад сто років тому в Києві протікало більше двадцяти річок та джерел. А в 19 столітті, навіть, Хрещатик був болотистою місцевістю, але з приходом технологій і розбудови міста, більшість з них були висушені, інші замуровані в бетон і протікають під забудовами. Тому сьогодні ми розповімо на kyiv.name про існуючі київські річки, про які, можливо, ви навіть і не чули.
Річка Почайна
Почайна – це майже зникла річка на сьогоднішній час. Ця річка мала велике значення для киян, тому увійшла в літописи за часів Київської Русі і мала назву Йорданська. За багатьма історичними даними саме в Почайній відбувалося хрещення Русі під керівництвом князя Володимира у 988 році. За легендою, потік Дніпра був настільки великий, що містяни боялися загубити дітей. Тому хрещення проводили в Почайній. Згодом, саме в цю річку було скинуто ідола язичницького бога Велеса. Щодо назви, кажуть що Почайна походить від старовинних словʼянських слів, які значать воду, вологу, або ж джерело. Точного перекладу немає, тому це лиш приблизні значення. За часів князівства Почайна була наповнена кораблями купців, а також за легендою саме тут чекали дари від княгині Ольги посланці із Константинополя.
Основних змін Почайна зазнала під час будівництва жилого масиву Оболонь у 60 -х- 70-х роках. Але перша зміна русла річки сталася ще у 19 столітті, коли розпочалося будівництво Київської гавані біля рибальського острова. Але коли почалося будівництво масиву, в деяких місцях ріку засипали, десь побудували підземні колектори і пустили джерело туди, а в деяких місцях потік було навіть розʼєднано.
В 1967 році в київській газеті було опубліковано прохання до міської влади про збереження історичної річки. Згодом було оголошено, що прохання прийняте і розглянуте і річку не будуть знищувати. Але в сьогоднішніх реаліях на поверхні її майже не лишилося через масштабну забудову міста. На старовинних картах Почайна – це повноцінна річка, яка проходить повз Оболонь, Поділ, нижче Хрещатика і звідти впадає в Дніпро. Сьогодні від Почайної лишилися тільки озера такі як Йорданське, Пташине, Кирилівське тощо.
Річка Либідь
Либідь згадується ще в старовинних літописах. За легендою, ця річка утворилася від сліз сестри засновників Києва. У переказах говорять, що сестра була досить вибагливою до наречених, досить часто відмовляла, а також висміювала їх. Не дивлячись на її гарну вроду, її характер настільки не подобався, що згодом наречені просто перестали до неї залицятися. Либідь почала сумувати. Кажуть, з часом вона побудувала собі будинок на горі, і днями сиділа в ньому проливаючи сльози. Тому гору називають Дівич-горою, а річку, що утворилася від сліз Либіддю. До речі, існує думка, що саме в цій річці водилися найбільші та найсмачніші карасі, але згодом вони перевелися, коли води річки почали забруднюватися шляхом забудови міста.
В цей час Либідь активно почали пускати колекторами, щоб розширити території забудов. В деяких районах вона виходить на поверхню, але чітко врегульована бетонними берегами та стінами. Зимою вона не замерзає, це повʼязано з тим, що підземні води й досі впадають в Либідь, а також досить велика кількість стічних вод.
Річка Сирець
Ця річка завжди вважалася однією з найпідступніших річок. Її потік був настільки сильний, що вона неодноразово розмивала береги, через що створювала великі проблеми мешканцям прибережних зон. Точного походження назви річки не має, але є три версії. Перша розповідає про те, річка проходить у дуже глибокому яру, дно якого покрите рослинністю. через що вогкість дуже велика. Саме і це стало причиною появи такої назви. Друга версія говорить, що біля берегів річки Сирець добували глину-сирець, саме тому річка отримала свою теперішню назву. Ще одна версія – мовна, в назві є перський корінь “сир”, тому від цього походить назва річки.
Згодом, біля берегів річки під час розкопок було знайдено памʼятки трипільських культур. До речі, перші згадки про Сирець датуються 1240 роком. За документами князь Роман Галицький, у цей період передав землі навколо річки в управління Києво-Печерської Лаври. А у 18 столітті береги річки почали обростати хуторами та невеличкими житловими районами, адже річка Сирець була судноплавною, і по ній можна було дістатися на Поділ. Також Сирець згадується, як місце для розводу форелі. На мапі міста того ж Ушакова від 1695 року, річка також помічена. В ті часи на ній вже було девʼять водяних млинів. До речі, з водойм Сирця брали воду для першого київського водопроводу. В 19 столітті в урочищі Сирець розміщувалися літні військові табори, а також була територія з великими садами. В той самий час кількість млинів виросла до 15-ти. Після прокладання залізниці річку частково пустили в колектори, але вона й досі підживлює озера, які розміщуються вздовж парку. Зараз там чудові місця для прогулянок та відпочинку.
Річка Дарниця
Ця річка є однією з найбільших у лівобережній частині міста. Назва річки тісно повʼязана з назвою району. За легендою. саме ці території подарувала княгиня Ольга своєму синові. Адже назва “Дарниця” походить від слова “дарувати”. Згодом зʼявилася ще одна версія походження назви. Адже археологічні розкопки, проведені на березі річки підтвердили проживання на цих територіях племен даріїв. Також було доведено, що ці племена займалися бджільництвом. Вперше Дарниця згадується в документах 16 століття. На той момент ця територія одночасно належала двом київським монастирям, Києво-Печерській Лаврі та Пустинно-Нікольському монастирю. Вони досить довго вели розподіл цих земель через судову систему. Щоб задовольнити позови обох, було прийнято рішення, що кордоном територій буде вважатися річка Дарниця. У літописах тих часів йдеться, що Дарниця була повноводною рікою, тому на її території було багато млинів, пасовиськ для худоби тощо. Також рибальство на цій річці було особливим видом господарства. Адже тут водилися лящі, язи, судаки, окуні та щуки.
Під час першої та другої світової війни в лісі поблизу річки були створені табори для військовополонених. там же були розстріли та поховання. В 1935 році тут почалося велике будівництво одного з районів Києва.
Нажаль, військово-промисловий комплекс обрав річку для зливу своїх промислових відходів. Саме тому деякі відомості, а також хімічний склад цієї річки частково й досі засекречений. Після закриття комплексу річка почала відновлюватися, вчені кажуть, якщо не втручатися в природній процес, Дарниця зможе повністю відновитися. Але згодом, було побудовано Дарницький канал. Дослідження його говорять про те, що рівень мулу в річці вже вищий аніж планувався на час будівництва каналу. До того ж канал втратив свої водовідвідні функції, тому велика кількість стічних вод, а також опадів впливають на рівень води в каналі. Остання природна ділянка була засипана, через будівництво нової багатоповерхівки. Озера, що лишилися не маючи можливості обміну водою, починають цвісти. Активісти навіть створили комітет захисту річки Дарниця і намагаються відновити її право на існування у вигляді природного джерела.
Але поки що результати не глобальні.
В Києві на старовинних мапах величезна кількість річок та джерел, які заслуговують на увагу. Але на жаль, велика потреба у територіях для забудов заганяють річки під землю, або взагалі засипають. Тому по можливості, слід відвідати ще ті місця, до яких ще маємо змогу дібратися і насолодитися природою поруч з ними.
