Колись відомий письменник Ебенізер Говард озвучив цікаву ідею створення міста-саду. Це місто мало поєднувати в собі не лише комфортні умови життя містян, а й давати можливість розвитку сільськогосподарського направлення. На жаль, в ті часи, ця ідея не набула широкого розвитку, але в 19 столітті Київ відповідав цим стандартам якнайкраще. Київ був наповнений фруктовими садами ще з давньоруських часів і проіснували вони майже до кінця 20 століття. Далі на kyiv.name.
Перші сади Києва
Першими в Києві вважаються саме монастирські сади. Вирощення садів вкладалося в християнський світогляд і було одним з важливих завдань ченців. Саме вони були першими, хто розпочав вирощування плодових культур на території Києва, а саме в Києво-Печерській Лаврі. Важливим було і те, що основним джерелом садівництва, як і джерелом книжних премудростей були ченці. Особливо великий вклад в розвиток київського садівництва зробили монахи з Афону, які приїздили в Київ з духовними місіями. Вони ділилися досвідом, а також важливими моментами щодо вирощування тої чи іншої культури. Тож перші сади Києва датуються аж 11 століттям. Досить довго саме Лавра була центром садівництва в Києві. Тут вирощували яблука, груші, агрус, абрикоси, малину, смородину, вишні і навіть волоські горіхи. До речі відомий сорт вишень “володимирівка”, також походить із Києва. А от перші волоські горіхи почали вирощувати ченці в Межигірському та Видубицькому монастирі. Впереше виноградники згадуються у 1151 році у Никонівському литописі. А от перша окультурена яблуня зʼявилася в Києві в садах Ярослава Мудрого у 11 – 12 століттях. Досить часто різноманітні письменники згадували київські сади в своїх роботах. Наприклад, Павло Алеппський у 17 столітті згадує цікавий варіант вирощування агрусу. Ченці бережно обрізали кущі таким чином, щоб вони утворювали живу огорожу. Більшість киян робили так само у своїх особистих прибудинкових садах.
До речі, Петро Могила створив ще один фруктовий сад у межах міста при Голосіївському монастирі. Тут були і перші виноградники, а також було закладено першу шовковичну плантацію.
З вирощених фруктів ченці Лаври робили неймовірно смачні солодощі – відварювали фрукти в меду та подавали до чаю. Це був один з найвідоміших київських десертів на той час. Згодом зʼявилися і відомі цукати, якими дуже полюбляла ласувати Єлизавета. Фрукти до цього сухого варення також закуповувалися лише у лаврських ченців.
Європейський досвід у вирощувані садів
У 17 столітті нових рішень до садівництва принесли й поляки, що працювали в садах при католицьких храмах. Згодом, цей напрямок привертає увагу і коронованих осіб. Так Петро Перший створив величезний царський сад на території Клова і Липок. Сади простягалися вздовж схилів аж до теперішньої вулиці Басейної. У ті ж часи на території Києва зʼявилося козацьке та міщанське садівництво, що складало велику конкуренцію монастирським садам.
Секретар гетьмана Кирила Разумовського, відомий Іван Мартос спробував узагальнити навички садівництва при монастирях. Він оселився на території Києво-Печерської Лаври після відставки. Як відомо, свої знання ченці передавали один одному дуже обережно. Мартос вирішив спробувати занотувати всі важливі знання в єдиний збірник. Згодом його було переписано і він роздавався садівникам при монастирі.
Згодом зʼявився і перший ботанічний сад наукового характеру, який налічував 1387 видів рослин, а також 3368 видів насіння. Ботанічний сад надавав садівникам більше декоративні культури, а також олійні дерева. Але як писали науковці, клімат в Києві більше підходив для вирощення ягід, а от яблука та груші досить часто могли не вродити. До того ж вирощувати ягоди було досить вигідно, особливо різні види вишень, а також шпанської полуниці, яка була завезена в Київ на початку 19 століття. Фунт полуниці коштував 2,5 карбованці, в той час, як інші ягоди коштували всього 20-30 копійок за відро. Малина коштувала від 1 до 2-х карбованців за пуд.
Іноземний вклад в садівництво
Особливої уваги заслуговували сади вихідців з Німеччини, том що саме вони перетворили садівництво в можливість гарного заробітку в Києві. До того ж вони брали участь в усіх можливих сільськогосподарських виставках та ярмарках, а також постійно оновлювали асортимент і намагалися досягти різноманітності культур. Найвідоміші сади на той час були Ганса Хрістіні на Либеді,Страусса на Кловському узвозі, а також Крюгера на Фундуклеївській вулиці. До речі сади навіяли новий напрямок відпочинку “єднання з природою”, тому було модно разом з друзями або сімʼєю виїжджати на пікніки в сади. Сади це було престижно, тому все більше киян намагалися не лише висадити сад, а й зробити його дуже привабливим.
Відоме імʼя київського садівництва
У 1887 році в Києві налічувалося понад 19 промислових садівництв. Але найбільшої уваги та поваги безпосередньо заслуговував сад Готліба Крістера. Він переїхав до Києва у 1848 році і купив аж 38 десятин землі в районі Приорки. Спочатку сад був для нього аматорським заняттям та одним з видів відпочинку, але завдяки своєму системному підходу, вже за декілька років сад Крістера став одним з найбільших угідь. Окрім плодових дерев, він створив тут молочну ферму, ставки для розведення риби. Також тут зʼявився розплідник плодових дерев та квітів, а згодом почалося вирощування і баштанних культур. До того ж Готліб завзято намагався привезти все нові сорти ягід та фруктів, а щоб вони були більш стійкішими він прищеплював привезені паростки до вже існуючих у своєму саду дерев. Він навіть завів пасіку.
Вже у 1862 році каталог Крістера налічував неймовірну кількість видів. Для Готліба садівництво було не лише способом заробітку, він вважав, що несе особливу культуру в маси. Тому завжди ділився з людьми своїми секретами, або ж допомагав у певних питаннях щодо культур та їх вирощування. Він навіть відкрив школу аграрних знань, де навчав юнаків правильно поводитися з землею, обробляти її, а також вирощувати різноманітні культури.
Виноградна лихоманка в Києві
Готліб Крістер пишався усім своїм садом, але особливо любив і плекав виноградні лози. Виноградна культура вирощувалася в Києві давно, але відбором та акліматизацією привезених сортів займався лише Крістер. В його саду можна було побачити Сірий Ельбський, синій августневий, червоний агат та багато інших. В певний час в Києві навіть було популярне лікування виноградом, тому справи Крістера стрімко пішли в гору. Власник саду навіть займався виноробством. Але, на жаль, наприкінці 1860-х років було побудовано залізницю Київ-Балта, і в Київ почалось завезення великої кількості винограду і різноманітних вин. Тому Готлібу довелося зменьшити свої плантації та припинити виробництво вина. так завершилась виноградна лихоманка, але ненадовго. Вже у 1907 році місцева влада дозволила Ісаку Бекасу засадити виноградом частину Вітряних гір в Києві. Приклад цього іноземця так зачепив всіх, що місцеві агрономи почали активно брати землі в оренду та вирощувати виноград. Згодом виноградники займали площу в майже 50 гектарів. З 1974 по 1979 тут почалося масштабне будівництво жилого району столиці, який сьогодні має назву Виноградар.
Погодні умови, клімат і працьовиті люди дозволили Києву бути не лише культурним містом, а й залишатися садовим містом досить довгий період часу. Фрукти, що вирощувались тут були відомі в усій країні, а їх якість говорила сама за себе, тому всі високопоставлені родини замовляли фрукти саме в Києві. Сьогодні, на жаль, таких великих садових угідь немає, але ті, хто мають свої сади продовжують старанно вирощувати соковиті і смачні плоди для себе та своєї родини.
