Ну хто ж із жителів Києва ніколи не бував на Шулявці й не бачив величезну будівлю. Але що там було раніше? Правильно, завод “Більшовик” який має давню історію, про яку й буде йти мова. Далі на kyiv.name.
Кінець XIX століття
Розпочинає своє існування будова у 1882 році, коли швейцарський підприємець, на ім’я Яків Гретер, відкриває разом із гессенським підданим підприємство, яке займається виробленням ліжок, чавунних арматур, рафінадних форм, болтів, гайок тощо. І спочатку він, завод, не був дуже масштабним проєктом, оскільки кількість робітників становила всього 30 осіб, які відповідали й слідкували за процесом виготовлення, і тим паче, що продукція не була складною, багато людей для цього потрібно не було.
Вже у 1888 році Філіп Мозер, компаньйон швейцарського підприємця, виходить зі справи, причиною став конфлікт, і їде за кордон. А враховуючи те, що Мозер був тим, хто виконує обов’язки директора, Якову Гретеру у терміновому порядку потрібно було шукати нового робітника, і ним став випускник Празького політехнічного інституту – Йосип Кривенко, який був підданим Австро-Угорської імперії. Однак він прибув до Києва не один, а з інженером-фахівцем з парових котлів. І вони втрьох стали співдиректорами нового акціонерного товариства “Київський машинобудівний і котельний завод Гретера, Кривенка і К°”
І вже у 1890 році починається новий шлях заводу, оскільки його починають повністю реконструювати й основними цехами в новій епосі стали: чавуноливарний, котельний, токарний, модельний, ковальський та рафінадних форм, що своєю чергою розширило масштаб виготовлення продукції. Завдяки цьому через певний період часу завод набуває статусу одного з найбільших у своїй галузі та місті. І якщо у 1882 році, тобто на початку роботи підприємства, кількість робітників сягали 30 осіб, то вже після розширення їх стало майже 900. І кожного року завод не лише залишався найкращим, а й модернізувався, впроваджуючи новинки та найсучасніші технології. Майже всі масштабні підприємства цукрових заводів були клієнтами саме “Київського машинобудівного і котельного заводу Гретера, Кривенка і К°”.
Але Гретер мав “золоту жилу”, що підштовхнула його звернути увагу й на залізничне будівництво. Що своєю чергою призвело до додаткового прибутку від виробництва рейок та підвісних мостів. Однак таке розширення коштувало робітникам позанормової роботи, оскільки не завжди вдавалось виконати план, який був поставлений майстром. Але ніхто не залишався без роботи й отримував свою заробітну платню.
XX століття
Однак настав час революції, і вже у 1917 році власники зрозуміли, що економічна й політична криза не скоро закінчиться, і приймають рішення продати своє дітище та перебратись до іншої країни. А вже у 1933 році, з приходом більшовиків, вони націоналізують будову і дають нову назву “Більшовик”, яке фігурує у сучасному Києві.
На підприємстві яке знову починає швидко розвиватись з’являється новий, для XX століття, технологічний процес – електрозварювання. Де починає робити свої досліди майбутній академік Євген Патон, саме той Патон, на честь якого назвали міст у Києві. І саме цей завод є першоосновою для Інституту електрозварювання НАН України ім. Є.О. Патона.
Підприємство з кожним роком розширює свою діяльність, обирають свою нішу у виробництві техніки для хімічної промисловості. Робляться перші кроки у поставці продукції на експорт. У 1939 році завод починає робити артилерійські снаряди, однак вже під час Другої світової війни він був ціллю для бомбардування зі сторони фашистської авіації, що знищило його до фундаменту. Однак це не завадило відбудуванню, і вже у 1948 році завод почав знову функціонувати так само потужно, як у довоєнні часи.
Однак вже після розпаду СРСР, завод зменшує оберти виробництва, оскільки зменшується попит на оборонну техніку, і у 1995 році “Більшовик” був за крок до закриття.
XXI століття
У 2018 році назва “Більшовик” припинила своє існування, натомість отримавши “Перший Київський машинобудівний завод”. Однак він не почав приносити кошти, а навпаки набирав боргів. І вже у 2021 році був проданий на аукціоні за 1,429 мільярда гривень. І майбутнє залежить від нових володарів, оскільки більша частина коштів повинна піти на ремонт та погашення заборгованостей, які налічують 500 мільярдів гривень. Але у 2023 році завод “Більшовик” або “Перший Київський машинобудівний завод” так і стоїть без змін і лише нагадує про його довгу та славетну історію, яка, можливо, відродиться з попелу.