Київ – велике місто. І, зрозуміло, що для забезпечення продуктами харчування всього його населення потрібна величезна кількість різних виробництв харчової промисловості та розвинене сільське господарство. У 2000-х роках це виглядає не так суттєво, що спричинено розвитком бізнесу та глобалізаційними процесами, але за часів Радянського Союзу це було аксіомою. Звичайно, що значна частина продукції йшла з інших областей та навіть республік. Але деякі підприємства поряд з Києвом були розташовані в основному для обслуговування його містян. Далі на kyiv.name.
Розвиток за часів Капштика
Серед таких підприємств є, зокрема, ті, діяльність яких особливо не залежить від наявності певної сировинної бази чи відповідних кліматичних умов. Наприклад, птахофабрики.
У 1956 році неподалік Києва збудували величезний комплекс для виробництва сільськогосподарської продукції. Основною спеціалізацією та метою діяльності “Київської птахофабрики” було виробництво яєць та м’яса птиці, яке потім перероблювали і воно йшло для реалізації жителям Києва та навколишніх населених пунктів (в основному на лівому березі Дніпра).
Головним видом продукції, навколо якого будувалася реалізація, було виробництво курячих яєць. У структурі асортименту підприємства яйця займали в середньому близько 90%. При цьому, на м’ясо курей припадала лише 4,5%. Решта – це яєчний порошок та курячий послід.
У найкращі часи діяльності підприємства “Київська птахофабрика” мала 40 пташників, у тому числі кілька з них мали по чотири та навіть шість поверхів. У цих пташниках була змога утримувати одночасно понад 1,5 млн курей.
Цікаво, що не лише на птахівництву будувалася діяльність підприємства. На території збудували теплицю та навіть фруктовий сад площею у 23 га. А поряд із селищем Калинівка (це з іншого боку міста Бровари) для вирощування сільськогосподарської продукції “Київській птахофабриці” було надано 115 га земель.
Найбільший розвиток припадає на період, коли “Київську птахофабрику” очолював Іван Маркович Капштик.
Більша частина його трудової діяльності пов’язана з птахофабриками на Київщині. У різний час він працював у радгоспі “Глибоцький” на Бориспільщині, очолював Яготинську птахофабрику та радгосп-комбінат “Калитянський”, який розташований у Броварському району.
З 1992 по 1995 роки Іван Маркович перебував на посаді Представника Президента у Київській області. Після цього був призначений президентом ВАТ “Київська птахофабрика”
Історичність місцевості
Цікаво, що місцевість, де збудовано “Київську птахофабрику” має певну історичну цінність.
Згідно з дослідженнями краєзнавців, у цих краях вів свою діяльність міфічний Соловій-Розбійник. Поряд же знаходиться місцевість “Старий дуб”. За словами старожилів, її назвали на честь якогось діда Дуба. І цю історію дехто переплітає з розповідями про того ж таки Солов’я-Розбійника. Історичні передумови цих розповідей є, адже поряд знаходилися шляхи, які з’єднували древні міста Київ та Чернігів.
Також територію, де було збудовано “Київську птахофабрику” пов’язують з ім’ям Петра Нестерова. 9 вересня 1913 року на Сирецькому військовому летовищі авіатор першим у світі зробив “мертву петлю”. Однак, на думку деяких дослідників, тренування та перші неофіційні спроби цього прийому були виконані під час тренувань саме тут – поблизу селища Биківня.
Окрім того, неподалік знаходиться лісовий масив, де знайдено найбільші в Україні масові поховання жертв комуністичних політичних репресій. Науковці припускають, що тут може бути понад 50 тисяч поховань. У 2009 році СБУ встановило 14191 ім’я загиблого. Пізніше науковці Національного історико-меморіального заповідника “Биківнянські могили” встановили ще понад 4000 імен.
Що стосується “Київської птахофабрики”, то з 2010-х років прослідковується поступовий занепад підприємства: фруктовий сад заростає травою та бур’янами, багато пташників перебувають в аварійному стані, зовнішній вигляд адміністративного корпусу потребує капітального ремонту. І це лише те, що можна побачити зовні неозброєним оком.