Система водопостачання Києва існувала ще з моменту заснування міста. Тоді вона являла з себе систему колодязів, з яких люди набирали воду. З часом водопостачання удосконалювалося, будувалися водопроводи та дренажі для відводу дощової води. Перший водогін у місті було запущено у 1872 році, коли збудували систему подачі води з Дніпра, яка після очищення фільтрами потрапляла до домівок заможних містян. Тоді ж будують каналізацію сучасного типу. Від цього часу починається відлік історії “Київводоканалу”. Далі на kyiv.name.
Зростання водного господарства протягом 20 століття
Наприкінці 19 століття було під’єднано першу систему центрального каналізування, стоки якої потрапляли на фільтраційні поля. З часом систему каналізації викупляє міська влада і це стає муніципальною власністю.
На початку 20 століття через загрозу спалаху інфекційних хвороб місто повністю перейшло на артезіанське водопостачання. Але уже у 1939 році було збудовано Дніпровську водопровідну станцію. Завдяки системі очисних споруд містяни отримали змогу споживати воду як з річки, так й зі свердловини.
Враховуючи зростання чисельності населення, у 1964 році починає також працювати Деснянська водопровідна станція.
Через аварію на Чорнобильській АЕС було вирішено не споживати воду з Дніпра через забруднення річки радіоактивними елементами. Тому для забезпечення населення необхідною кількістю води на річці Десна було запущено у роботу плавучу насосну станцію “Роса-300”, яка через систему водопроводів подавала воду на Дніпровську водопровідну станцію, де вона очищалася і далі йшла до споживачів.
У період незалежності України “Київводоканал” кілька разів реорганізовували допоки у 2017 році він не став Приватним акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал””.
Характеристики діяльності підприємства
Система водопостачання та водовідведення міста Києва це велика та складна розгалужена мережа. Протяжність водопровідних мереж становить близько 4 тисяч кілометрів. Наявність понад 40 насосів другого, третього та четвертого підйомів, 129 трансформаторних підстанцій та низки іншого обладнання та устаткування забезпечує проєктну потужність господарсько-питного водопроводу міста обсягом понад 2 мільйони кубічних метрів води на добу.
За якістю води слідкують кваліфіковані спеціалісти, які щодня проводять аналіз води за 22 показниками, щомісяця за 52 і щороку за 60 показниками.
Найбільша за потужністю є Деснянська водопровідна станція, яка відповідно до проєкту досягає позначки у 1,8 мільйона кубічних метрів води на добу. Водозабір здійснюється за кілька кілометрів від місця, де Десна впадає у Дніпро.
Невіддільною частиною діяльності “Київводоканалу” є забезпечення роботи каналізаційних систем міста. Мережа водовідведення складає близько 2,6 тисячі кілометрів трубопроводів. Цікаво, що для каналізування досі використовується система колекторів у районі Лук’янівки, побудованих ще на початку 20 століття.
Практично всі стічні води транспортуються до Бортницької станції аерації, проєктна потужність якої становить близько 1,8 мільйона кубічних метрів на добу, хоча фактичне навантаження вдвічі менше.
Варто зазначити, що “Київводоканал” здійснює постійну просвітницьку діяльність серед споживачів. Зокрема, у 2011 році підприємство почало роз’яснювальну роботу щодо шкідливості миючих засобів, які містять у своєму складі фосфати та інші небезпечні хімічні сполуки, тому що вони негативно впливають на екологію водних ресурсів.
Того ж року “Київводоканал” став членом Басейнової ради річки Десна. Метою реалізації цієї ініціативи стало збереження водних ресурсів регіону, а також налагодження ефективного та безпечного управління ними.
