Київський фунікулер є не лише транспортним засобом, але й виконує роль візитівки міста. У кожного туриста під час відвідування міста є список місць, які необхідно відвідати. І цей рейковий електротранспорт займає у ньому одне з головних місць. Далі на kyiv.name.
Об’єднує місто
Коли дивишся діорами древнього Києва у краєзнавчому музеї, то видно, що практично одночасно розвивалося дві частини міста – Верхнє і Поділ. Тобто питання більш легкого сполучення цих двох місцевостей було актуальним здавна. Над його вирішенням почали більш ґрунтовно працювати наприкінці 19 століття.
У 1902 році в Одесі було відкрито фунікулер. Взявши на озброєння приклад чорноморського міста, інженер Артур Абрагамсон запропонував у такий же спосіб з’єднати Поділ та Верхнє місто. До 1905 року київський фунікулер було відкрито.
Протягом свого існування цей електротранспорт неодноразово оновлювався. Також наприкінці 1920-х років було продовжено лінію фунікулера і нижній вестибюль розмістився поруч з Поштовою площею.
Також зазнавала змін роль фунікулера у транспортній інфраструктурі Києва. У певний час він мав номер за трамвайною номенклатурою. Також був період, коли трамвай, який підходив до нижнього вестибюля, складав з фунікулером один маршрут. Через це пасажирам трамвая не потрібно було купувати новий квиток, щоб проїхатися на фунікулері, і навпаки.
Екологічність фунікулера
За своєю сутністю фунікулер є досить екологічним видом транспорту. Двигуни, які переміщують його вагони, працюють на електриці. Тобто відсутність внутрішнього згоряння викопного пального робить цей вид транспорту більш безпечним для атмосфери міста. Особливо в умовах інтенсивного автомобільного руху в районі Подолу.
Варто зазначити, що цей вид транспорту також є більш економним, ніж інші види пасажирських електромашин. Цікаво, що навіть під час Другої світової війни фунікулер працював. За спогадами киян, він відновив роботу орієнтовно на початку жовтня 1941 року. Тобто за кілька тижнів після того, як німці взяли місто. Протягом всього періоду окупації фунікулер працював, тому що споживав мало електроенергії та виконував важливу функцію пасажироперевезення.
До будівництва фунікулера люди користувалися різними стежками, щоб піднятися до Михайлівського Золотоверхого собору або спуститися до Дніпра. Також активно використовували Андріївський узвіз. Перший варіант був більш коротким, але складнішим. Щоб зекономити час, багато людей витоптували собі різні стежки між Подолом і Верхнім містом. Звісно ж, це впливало на стан схилів. Тому можна вважати, що будівництво фунікулера також розв’язало питання збереження цієї місцевості.
У 2020 році столичний фунікулер зробив черговий екологічний крок. Комунальне підприємство “Київпастранс” обрало цей вид транспорт, який перший у столиці, який перейшов на електронний квиток. Це дозволило відмовитися від виробництва жетонів, а розраховуватися за проїзд лише за допомогою мобільного телефона або картки. Враховуючи, що за рік фунікулером користується близько 2,5 мільйонів людей, то це значний внесок у реалізацію сталості та екологічності української столиці.
Окрім того, варто зважати на те, що з вікон цих електровагонів відкриваються мальовничі пейзажі Подолу, Поштової площі, Труханового острова, річки Дніпро та частини лівого берега. Вони приваблюють своїм виглядом тисячі туристів не тільки з України, але й з інших держав. Відповідно до цього, збереження та покращення згаданих місцевостей сприяє популяризації фунікулера та підтримки його як важливого туристичного магніту міста.
Рухаючись зі швидкістю 14 м/с можна встигнути побачити все навколо. Тому красу Подола потрібно зберігати і примножувати, щоб було на що дивитися з вікна фунікулера.
