Київ — столиця України, яка відома своєю багатою історією, культурним спадком і неповторною атмосферою, що поєднує затишні, озеленені вулиці та енергію мегаполіса. Це місто, де переплітаються вікові традиції та сучасність, столиця так і вабить до себе мільйони туристів з усього світу численними пам’ятками, свободою та незламністю. Далі на kyiv.name.
Серед багатьох символів Києва особливе місце займають каштани. Ці величні дерева з їхніми “свічками” квітів весною стали невіддільною частиною міського пейзажу. У столиці росте близько двох мільйонів каштанів, і саме ці дерева роблять Київ одним із найзеленіших міст світу.
Каштани в Києві мають не лише естетичне, але й культурне значення. Їхнє зображення можна знайти в мистецтві та архітектурі міста, а самі дерева стали невіддільним символом столиці. Багато з них ростуть уже понад століття, додаючи історичної цінності міському простору.
Навіть Павло Зібров співає про каштани, підкреслюючи невіддільний зв’язок міста з цими деревами.
“Каштани, каштани, каштани, Софії і Лаври хрести… Кияни, кияни, кияни, ви сестри мої і брати”, – виконує співак.
Каштани в Києві здаються вічними, настільки природно вони вписуються в образ столиці.
Коли і як з’явились каштани у Києві?
Як пояснює київська екскурсоводка Тетяна Литвин у проєкті “Styler”, каштани — це не наші історичні київські дерева. Відомо, що походять вони з Індії. Звідти їх завезли до Європи, а з Європи вони потрапили вже до нас. Перші каштани почали саджати у наших монастирях. У Голосіївській пустині та у Києво-Печерській лаврі ще наприкінці XVIII століття.
Екскурсоводка Тетяна Литвин також розповідає цікаву легенду, пов’язану з плануванням та прокладанням бульвару, який має ім’я Тараса Шевченка.
За легендою, у 1830-х роках, коли Дмитро Бібіков був генерал-губернатором Києва, він завіз до міста каштани з Балкан. Їх висадили вздовж тодішнього Університетського бульвару. Проте імператору Миколі I ці дерева не сподобались, тому їх за одну ніч викопали і замінили пірамідальними тополями.
Існує також інша, менш романтична версія цієї події. Каштани дійсно висадили, але вони погано прижилися, тому їх викорчували. Кияни розібрали ці дерева по своїх дворах, і поступово каштани стали символом міста.
Історичні джерела свідчать про іншу дату появи каштанів у Києві, а саме про 1826 рік. Відомий київський дослідник Максим Берлінський у своїх рукописах згадує, що на Подолі серед горіхових, абрикосових та інших фруктових дерев з’явилося нове декоративне дерево – каштан, відоме в народі як кінський каштан. Це дерево квітло біло-рожевими квітками пірамідальної форми. Ця згадка є першою офіційною інформацією про каштани в Києві. Ймовірно, це дерево було завезено з Угорщини, але цю теорію також офіційно ніхто не підтвердив та не спростував.
Каштани — новий символ міста
Поступово каштани почали “проникати” не лише на вулиці, але й у різні аспекти міського життя. Наприкінці XIX – на початку XX століття їхні зображення стали активно використовувати архітектори та скульптори. Наприклад, знайомий п’ятилисник можна побачити на фасаді Будинку зі зміями на Великій Житомирській.
На Хрещатику каштани з’явилися вперше після завершення Другої світової війни. Після відбудови зруйнованої під час війни вулиці кияни самостійно почали висаджувати на ній ці дерева.
У 1956 році майстер кондитерської фабрики імені Карла Маркса Костянтин Петренко, який тоді керував бісквітним цехом, створив легендарний “Київський торт”. На круглій коробці торта було зображено листя каштанів. Хоча рецептура торта відтоді зазнала деяких змін, каштани залишилися незмінним елементом упаковки.
І, звісно, не можна забути про морозиво “Каштан” — ніжний пломбір у шоколадній глазурі, який був одним з найулюбленіших видів київського морозива.
П’ятилисник каштана блакитного кольору також присутній на емблемі київського хокейного клубу “Сокіл”, заснованого у 1963 році.
Офіційне визнання каштана як символу Києва відбулося у 1969 році, коли затвердили новий міський герб, розроблений Флоріаном Юр’євим та Борисом Довганем.
Центральним елементом герба стало стилізоване зображення листя каштана з пірамідальною “свічкою” квітів. Цікаво, що суцвіття було представлено у вигляді “трикутника Серпінського”, який у своїй графіці використовував видатний ілюстратор та автор дизайну перших українських грошей Георгій Нарбут.
У період незалежності, у 1995 році, було змінено герб Києва на дорадянський, що містив стилізоване зображення архангела Михаїла. Як відомо, Юр’єв і Довгань обидвоє пропонували оновити свій дизайн герба з каштанами, однак цю пропозицію відхили.
Київ не обмежився білими каштанами
Неможливо не помітити весною рожеві каштани, які охоплюють центральні вулиці столиці. Виглядає оригінально та неймовірно, однак кияни та гості серця України діляться на дві категорії: хтось за рожеві цвітіння, а дехто категорично проти. Як відомо, весною 2024 року обурений мешканець гуляв у центрі міста і вирішив зареєструвати петицію, щоб колір цвіту каштанів уніфікувати. Йому не сподобалось, що рожеві каштани ростуть поруч з білими. На його думку, варто було б рожеві перенести в інше місце, а білі відокремити.
Ідея виглядала насправді абсурдною, адже навіщо зрізати дерева, які десятки років квітнуть і прикрашають місто лише тому, що квіточки на них рожеві. На щастя, петиція не набрала потрібної кількості голосів та не була на розгляді.
Над розведенням каштана рожевого, який має назву “Briotty” працює Київський розсадник садових рослин. Згідно з даними “Briotty” звичайний родом з півдня Італії. Там він росте на висоті понад 1000 метрів над рівнем моря в горах Болгарії і Греції.
Ці дерева мають дивовижну густу крону, яка може розростатися до 20 метрів у діаметрі і сягати висоти 30 метрів. Крім того, вони вирізняються більшою стійкістю до хвороб. Саме завдяки цим характеристикам такі дерева були обрані для висадки поруч із білими каштанами на Хрещатику.
Оскільки дерево дуже декоративно і спокійно переносить забрудненість повітря, а нікому ж не секрет, яке повітря в Києві, тим більше на центральних вулицях столиці. Також цей вид каштанів з успіхом застосовують в озелененні міських вулиць, скверів і парків. Нагадаємо, каштани цвітуть в травні, а вже у вересні – жовтні приносять плоди.
Якщо ці дерева посадити якомога далі від забруднених міських вулиць, їх плоди можуть мати лікувальні властивості. З давніх часів кінський каштан використовували в народній медицині для лікування різноманітних захворювань шлунково-кишкового тракту, легенів, кровоносної системи та інших хвороб. Таким чином каштани не лише можуть радувати око, але й частково дбати про здоровʼя киян та гостей столиці.
Київські каштани у літературі
Каштани, як символ Києва, зʼявлялись не лише на тортах, морозиві чи в аудіовізуальних творах. Київські каштани також прослідковувались у відомих творах. У романі “Місто” 1927 року Валер’ян Підмогильний використовує каштан для опису урбаністичного пейзажу міжвоєнного Києва.
“Він пішов далі, попрощавшись із дітьми, що кричали йому навздогін, і все навкруги приємно тішило йому очі — стара дзвіниця Софії, трамваї й хвиляста вулиця, обсаджена вздовж каштанами”, — Валер’ян Підмогильний “Місто”.
У Підмогильного каштани дерева мають зелене листя, попри осінній сезон. Імовірно, дерева виступають лейтмотивом молодості в романі.
“Несподівана осінь розгорнула над містом сірий мокрий покров, повиваючи дні вогкими туманами, дощами і гидкою мрякою. Гострі вітри, знімаючись раптом і вщухаючи, гнули гілля каштанів й зривали з них ще зелений лист”, — Валер’ян Підмогильний “Місто”.
Поет Дмитро Павличко присвятив київським каштанам вірш — “Коли каштани в Києві цвітуть”, що вийшла у збірці “Київські сонети” 1976 року.
