У селі Любимівка, що на Київщині, знаходиться невелика сімейна ферма “Мі-Ло-Ко”, яка займається крафтовим сироварінням та скотарством. Про заснування підприємства, його роботу та сучасні випробування далі на kyiv.name.
Як з’явилася ідея
Засновником та власником підприємства “Мі-Ло-Ко” є Олександр Щелоков мешканець селища Любимівка Київської області. Чоловік все життя займався фінансовою справою. Спочатку працював у банківській сфері, а згодом у корпоративному бізнесі. Крім цього, сім’я мала ще власні бізнес-проєкти такі як: художня студія для дітей та дорослих, консалтингова компанія, також випускали журнал, займались виставковою діяльністю тощо. Проте в глибині душі чоловік мріяв мати домашнє господарство. Олександра не лякала нова сфера діяльності, навпаки, головним його меседжем по життю завжди було “шукати щось нове”.
Історія ферми та сироварні почалася досить неочікувано, мабуть, це дійсно була доля. Одного разу чоловік разом із сім’єю зупинилися відпочити в одному придорожньому ресторані. Через якийсь час туди прийшла коза, вона була змучена, зневоднена. Щелокові зглянулися та забрали тварину до себе. Зводили до ветеринара, вдома побудували для неї навіс та дали їй ім’я Лобода. Кізочка давала молоко та згодом народила потомство. Так і з’явилася ферма та згодом і сироварня. Спочатку підприємці хотіли назвати підприємство на кшталт “Любимівські сири”, проте згодом зрозуміли, що це надто повсякденно, тому зупинилися на назві “Мі-Ло-Ко”, яке виникло у результаті поєднання слів “молоко”, “мило”, “компанія”.
Розвиток сироварні
Спочатку сироваріння було як хобі. Тоді сімейство пробувало виготовляти різні види сирів, від найпростіших до найскладніших. Багато вчилися, помилялися, шукали ідеальний рецепт. Коли вирішили займатися сироварінням професійно – то зосередилися лише на десяти видах. Серед асортименту: м’які та молоді сири (шевр, бринза, фета), напівтверді та тверді сири (бамбоні, белпер кнолі, альпійський), також сири з пліснявою (камбоцола, стілтон, камамбер, валансе) тощо. Крім сиру, фермери також виготовляють продукцію на замовлення та для дегустацій таку як: хліб, печиво з сиру, морозиво з козиного молока, домашні ковбаски тощо.
Варто зазначити, що крім сироваріння, Щелокові також проводять різноманітні заходи, такі як: дегустації, майстеркласи, а нещодавно відкрили ще й дитячу козину ферму.
Дещо про виготовлення сиру
Для виготовлення сиру потрібно помістити в ємність молоко, додати в нього закваску або культуру. Ці бактерії створять потрібний запах та смак. Через тридцять хвилин або годину потрібно додати фермент, який зробить молоко потрібної консистенції. Далі потрібно зробити квадратні надрізи та дати продукту відпочити, інколи повільно помішуючи дерев’яною ложкою. Після відділення сироватки від сирної маси утворяться сирні зерна, які необхідно розмістити у спеціальні форми. Потім продукт солять, сушать та роблять скоринку. Вже готовий сирний продукт розміщують в спеціальні умови для подальшого зберігання.
Війна та плани на майбутнє
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну розпочався непростий період для ферми, особливо в період окупації, адже тоді не було ні світла, ні води, ні достатньої кількості їжі, а виїхати було неможливо. Тоді в регіоні тварини масово гинули, проте сім’ї Щелокових вдалося зберегти стадо.
Попри різноманітні складнощі, фермери все ж продовжують працювати в умовах війни, створюючи ще більше сирів. В асортименті “Мі-Ло-Ко” вже є новий сир “хакі”, який зовні схожий на військовий окрас, а також серед новинок сир “Кохання на сіновалі”. Також “Мі-Ло-Ко” планує збільшити виробництво витяжних сирів та витриманих твердих сирів.
Загалом, підприємство “Мі-Ло-Ко” ще досить молоде та маленьке, в місяць виходить зробити близько 0,2 тони сиру, проте на масштабні об’єми фермери поки виходити не збираються. В планах лише відкриття власних магазинів та курсування фуд-траків.
