Київщина – край, багатий на культурну спадщину, успадковану від попередніх поколінь, адже тут, у самому серці України, з давніх-давен селилися люди, вирувало життя, відбувалися важливі історичні події. Київщина неймовірна! Тут є все та навіть більше для чудового відпочинку. Історичні, архітектурні пам‘ятки, музеї, урочища, заповідники, ландшафтні парки, пляжі, бази відпочинку, незвичайні ферми та багато іншого, що можна досліджувати кожного дня, однією з культурних памʼяток Київщини є млин у селі Семенівка, який має унікальну історію. Далі на kyiv.name.
Виникнення водяних млинів
Водяні млини з’явилися на території України ще в XII столітті, а з XIV століття часто згадуються у давньоруських пам’ятках. Виникли в умовах натурального господарства і були нерозривно пов’язані з хліборобством. За часів феодалізму млини стали джерелом значних прибутків. Водяні млини з‘явилися першими за вітряки. Бурхлива сила води запускала цілий механізм, вона майже не залежала від погоди: вода текла завжди.
Млинами користуються і досі, але багато було знищено. Левова частина з тих старовинних млинів, що збереглися – перебуває в стадії руйнації. А це наша не тільки архітектурна, а й культурна спадщина. Її необхідно оберігати, відновлювати та популяризувати, адже це наша історія.
Види млинів
Розрізняють водяні млини декількох видів: колісні й мутовчасті. Другі — це прообраз сучасної турбіни. У них на вертикальній осі були лопаті, розташовані під кутом. Потік води, потрапляючи на них, змушував вісь з насадженими на неї жорнами обертатися. Це одні з перших примітивних млинів, які будували на ріках із сильною течією.
Колісні водяні млини бувають переважно двох видів: наливні й підливні. В Україні більшого поширення набули наливні млини, при яких ріка обов’язково запруджується. Воду пускають лотком на ринву (жолоб). Приблизно на середині шляху від ринви встановлюють вал з водяним колесом. Вода, падаючи на нього, заповнює по колу ящики-кювети та своєю вагою обертає колесо. На рівнинних річках вода на колесо потрапляє завдяки створенню спеціальних водоймищ.
Семенівський млин
Семенівський млин є зразком дерев’яного водяного гребляного, тобто стаціонарного млина – на противагу іншому виду водяних млинів, які були заплавними, що розташовувалися на великих річках і могли ними переміщатися.
Як відомо, вибір місця для загати міг визначити тільки досвідчений майстер. Загату обов’язково ставили на прямій ділянці ріки або струмка. Якщо поставити на закруті, то під час повені вода й крижини рік у рік битимуть у берег, поки його не завалять. Досвідчені будівельники кажуть, що чим вужча ділянка ріки, тим менше витрат піде на зведення греблі. При цьому береги повинні бути високими, а дно – мулистим. Піщане не підходить, тому що течія розмиватиме його. Таким чином навіть історичний млин у Семенівці відповідає всім правилам та побудований чітко за нормами.
На фото можна побачити, щоб потік води був більш потужним, річку, на якій встановлений млин, перегороджували греблею. У цьому штучній перешкоді залишили отвір, через який проникали струмені. Вода падала на лопаті колеса, приводячи його в обертання.
Щодо останнього дерев’яного млина Київщини: впритул до нього підходить приватний двір, замість дороги – приватний газон. Він знаходиться у приватній власності та не є внесеним до жодного Реєстру культурної спадщини України, тому поступово руйнується, а ми втрачаємо свою культурологічну традицію.
Млин у Семенівці міг би не тільки милувати око, а й приносити користь. Він може слугувати селу за прямим значенням і бути неабиякою атракцією для туристів. Уявляєте екскурсії із зануренням в побут українського народу з випіканням хліба із власне меленої муки?
Який вигляд має млин у Семенівці?
Млин у Семенівці знаходиться в мальовничому закутку на річці. На жаль, стан млина жахливий, а реконструкцією займатись ніхто немає бажання.
У Семенівського млина є колеса та дерев’яні механізми, але він має дірки в даху й підгнилі палі, завалюючись на один бік. Якщо млин негайно не врятувати, то Київщина втратить одну із питомо українських пам’яток архітектурної та культурної спадщини.
Про те, що млин знаходиться вкрай в поганому стані пишуть також туристи та мешканці Семенівки.
Світлину колеса водяного млина у Семенівці виклав у місцевій групі краєзнавець Сергій Шевченко:
“Колесо старого водяного млина у селі Семенівка. Залишки самого млина ще й досі збереглися”. Був я на цьому млині в 1987 році. Велике водяне колесо не рухалось, а все обладнання крутилося від електродвигуна. Вразили великі колеса всередині та довгі ремені між ними”, – написав автор статті.
А от у вересні 2020 року колеса млина вже не збереглися, від старої промислової споруди залишилися тільки мальовничі цегляні стіни, а подекуди крізь аркові вікна проросли дерева. Повз млин активно дзюрчить вода і він міг би працювати, якби був відремонтованим, але навіть рештки млина виглядають напрочуд мальовничо.
Пам’ятку такого значення треба терміново паспортизувати та реставрувати, бо стан млина аварійний.
Як дістатись до історичної памʼятки?
Млин знаходиться в 60 км від Києва. Наприклад, з Києва можна доїхати до Обухова автобусом, а от від Обухова до Семенівки – автобусним маршрутом сполученням. Або добратись на власному авто, Google карти вам допоможуть обрати найкращий та найзручніший маршрут, щоб ви могли відвідати це історичне та пізнавальне місце.
